Росія продовжуватиме свою багатовекторну агресивну політику стосовно України. Водночас Москва посилює тиск на наших західних союзників. Її тактика непередбачувана. Тому не можна нехтувати й можливістю широкомасштабних воєнних дій. До такого протистояння необхідно системно готуватися й розраховувати тільки на свої сили. Про це говорили експерти, аналізуючи розвиток «російсько-українських відносин», під час круглого столу, який було організовано в Києві Центром розвитку армії, конверсії та роззброєння.

 

За словами екс-начальника Генштабу МОУ генерала Анатолія Лопати, на сході України йде війна, хоча на офіційному рівні її називають антитерористичною операцією. Те, що відбувається, — це не спонтанність Кремля, а наслідок усвідомлення ним розвалу СРСР, який став для Путіна «катастрофою століття».


— Росія не має своєї історії без України. І вона не бачить свого майбутнього без України. Крим і Донбас — це глобальні проблеми розвитку нашого сусіда. Певною мірою на дію РФ впливає тільки міжнародне співтовариство, — каже генерал Лопата. — Росія забезпечила нам неспокійне майбутнє на десятиліття. Війна на сході буде довго, поки Москва не доб’ється своїх цілей.


На думку Анатолія Лопати, одна з таких цілей, судячи з нинішньої ситуації на південному сході, — прокладання сухопутного коридору до окупованого Криму територією України. Паралельно Москва «працюватиме» з міжнародним співтовариством, щоб воно вплинуло на Київ у питанні «комунікаційного забезпечення» анексованого півострова, який залишається залежним від материкової частини нашої країни.


Генерал Лопата вважає, що держполітика у сфері оборони вимагає істотних кардинальних змін. За його словами, якщо Росія застосує силу (мається на увазі повномасштабна агресія із застосуванням авіації тощо) українська армія не зможе дати відсіч.


Західні партнери допомагають Україні, але не слід їх ідеалізувати. Слід розраховувати тільки на себе. У цьому переконаний представник України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі Євген Марчук. Він уважає, що за останнє десятиліття РФ «обіграла Захід за всіма параметрами». Міжнародне співтовариство і його інституції, в тому числі й НАТО, дуже легковірно ставилися до того, що робила Москва. А вона в цей час на очах світу почала ре-структуризацію західного військового округу з елементами наступального характеру. За словами Марчука, після російської агресії стосовно Грузії в 2008-му західні партнери не зробили відповідних висновків. Не відреагували вони й на «знакові» (у Брюсселі перебувають головні інституції ЄС) терористичні акти у Франції. А після невдалої спроби перевороту в Туреччині Путін подружився з Ердоганом... І тепер, ураховуючи кримський плацдарм, південно-східний прапор НАТО розбалансований.


На думку політика, суто військового розв’язання проблеми російської агресії на нашій території немає. Та й дипломатичного — теж. Марчук аргументував свою заяву тим, що вже понад рік немає постійного представника України в НАТО, а є в.о. І в такої військової дипломатії є певна символіка... Із усього цього впливові західні аналітики роблять свої висновки. Євген Марчук навів думку одного з таких експертів, за версією якого «наш Президент не хоче додатково дратувати Путіна, оскільки відносини Росія—НАТО заморожено»...


Представник України у Тристоронній контактній групі зазначив, що понад рік немає нашого посла й у Білорусі. «Хто знає, що відбувається у військовому сенсі в Білорусі стосовно України?», — поставив він риторичне запитання. До того ж півроку як звільнено голову служби зовнішньої розвідки. І на його місце нікого не призначено.


Марчук уважає, що на якомусь етапі завдяки Мінську-1 і Мінську-2 удалося зупинити демонстративний російський наступ. «Але минуло вже два роки. Нам потрібно переходити на нову ідеологію управління всім тим, що пов’язано із протидією Росії й розраховувати на свої сили з урахуванням допомоги наших партнерів. Для того, щоб реалізувати цю формулу, потрібно багато чого зробити в організаційному аспекті. Уся оборонна законодавча база формувалася в умовах президентсько-парламентської республіки, а сьогодні де-факто і де-юре парламентсько-президентська. АТО, а де-факто війна, вимагає істотних корекцій», — сказав він, конкретизувавши: мовляв, після низки змін у законодавстві сьогодні СБУ не підзвітна парламенту(!!!).


У Кабінеті Міністрів України необхідно ввести посаду віце-прем’єр-міністра з питань комплексної боротьби із внутрішніми і зовнішніми ворогами держави.


Таку думку висловив екс-заступник Голови СБУ, голова Союзу офіцерів України генерал-лейтенант Олександр Скипальський.


«Можливості посилення України полягають у необхідності розробки концепції системної багатовекторної композиційної контрборотьби проти внутрішніх і зовнішніх ворогів із синхронним використанням усіх інститутів держави. А для синхронізації всіх державних, цивільних і військових інститутів у Кабінеті Міністрів потрібно як мінімум терміново ввести віце-прем’єр-міністра з питань комплексної боротьби. У нас є шість віце-прем’єрів, які не знаю чим займаються, але жодного фахівця в сфері оборони», — сказав експерт.


Скипальський учергове висловився за необхідність уведення воєнного стану на території Луганської і Донецької областей. Це дасть змогу «відшліфувати» механізми режиму військового стану загалом, отримати певний досвід, а також сприятиме боротьбі із «внутрішньою мафіозно-корупційною складовою, що являє загрозу для всіх країн Європи».


«Режим воєнного стану вважаю за необхідне ввести в окремих місцевостях з обов’язковим визначенням територій хоча б на три місяці», — додав генерал-лейтенант. Він вважає за необхідне й доцільним переглянути реалізацію оборонної політики держави, поставивши в центр оборони матрицю «СБУ—зовнішня розвідка—Прикордонна служба—Нацгвардія» і вже навколо неї формувати інші частини оборони.


Олександр Скипальський акцентував увагу на необхідності мобілізації українського суспільства на боротьбу з агресором. Він відзначив, що досі в Україні відсутня системна робота з населенням з цивільної оборони. Мовляв, людям не пояснюють, як поводитися в різних ситуаціях, як виживати в умовах агресії, не вчать азів опору ворогу. До речі, закон про територіальну оборону так і не прийнято.


Експерти сподіваються, що їхні оцінки й прогнози все-таки почують у високих кабінетах. І пропонують вищому військовому керівництву країни перейняти досвід США, де важливі стратегічні питання спочатку віддають на опрацювання до спеціальних аналітичних центрів, а потім уже їх озвучує уряд.