Якби референдум за незалежність України відбувався у серпні 2016 року, то «за» проголосували б 87% громадян. Враховуючи похибку, цей результат — аналогічний до отриманого Київським міжнародним інститутом соціології напередодні референдуму 1991 року (89%). Отож підсумки загальнонаціонального опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом з КМІС, з нагоди 25-річчя Незалежності, засвідчили: громадяни України не сумніваються, що двадцять п’ять років тому зробили правильний вибір.

 

Цікаво, що це вперше за роки існування нової Української держави відсоток підтримки її незалежності збігся з історичним періодом 1991 року. Приміром, 2006-го «за» проголосувало б 70%, а 2011-го — 67%. Найбільші зміни, якщо порівняти з попередніми опитуваннями, відбулися у Південному та Східному регіонах. У Південному регіоні на противагу 57% «за» (2006-й) і лише 47% (2011-й) нині за незалежність проголосували б 78,5%. У Східному регіоні відповідно 49% (2006-й) і 53% (2011-й) —сьогодні «за» сказали б 71,5%.


А ось в оцінках перетворень, що відбулися в Україні протягом 25 років, думки громадян поділилися навпіл: 41% населення вважають, що за цей час було стільки ж позитивного, скільки й негативного, і 41% дотримуються протилежної думки. Більшість населення впевнені, що успішними були перетворення лише у трьох сферах: формування української нації, забезпечення рівноправності чоловіків і жінок та рівноправності національних меншин.


Відносно неуспішними вважають перетворення у сфері культури, розвитку громадянського суспільства, утвердження свободи слова, європейської інтеграції, розбудови демократії, забезпечення прав і свобод людей, освіти, обороноздатності тощо.


Провальними більшість опитаних вважають перетворення у формуванні системи справедливого судочинства (лише 4% назвали їх успішними, а 90% — ні), боротьбі з корупцією (відповідно, 6% і 91%), забезпеченні соціальної справедливості (7% і 88%), економічному розвитку (8% і 87%), охороні здоров’я (9% і 86%), боротьбі зі злочинністю (9% і 85%), захисті соціально уразливих груп (10% і 84%).


При цьому українці налаштовані оптимістично: майже половина населення (49%) — упевнені, що Україна здатна подолати проблеми та труднощі, проте у віддаленій перспективі, а 17% сподіваються, що це станеться протягом найближчих років. І тільки 24% не вірять, що Україна на це спроможна.


Якщо порівняти результати опитування, можна констатувати, що за 25 років незалежної України в громадській думці відбулися істотні світоглядні зміни. А саме: збільшилися «проукраїнські настрої». Приміром, нині 69% вважають, що головною мовою викладання в школах має бути українська на противагу 51% (1991-й). Переконання, що «здоровий націоналізм нам необхідний», у 1991 році поділяли 48%, а у 2016-му — 61%.


Зросла впевненість у спроможності країни. Якщо 1991 року 31% населення вважали, що Україна може вижити тільки з допомогою Росії, то 2016-го з цим твердженням не згодні 68%. Зросло позитивне ставлення до західної культури, відбулася лібералізація сексуальної моралі (йдеться про позашлюбні стосунки). Також результати опитування свідчать про гуманізацію громадських настроїв: 1991 року 58% населення висловлювалися за смертну кару, 2016-го — 37%. 1991 року 50% вважали, що хворих на СНІД слід ізолювати від суспільства, а у 2016-му — 21%.


Цікаві зміни відбулися в царині трудової моралі. Так, у 1991 році 30% населення були певні, що «поцупити щось з роботи — не гріх» (не згоджувались з цим 46%). У 2016 році «готовність цупити» зменшилася до 14% (осуд зріс до 66%).


Зменшилося відчуття «приреченості». 1991 року 46% погоджувалися із твердженням, що від людей мало залежить те, що з ними відбувається, у 2016 році — 34%.


І, нарешті, протягом 25 років у суспільстві залишається незмінним відчуття суспільної небезпеки від корупції та хабарництва. І у 1991-му, і у 2006-му, і зараз абсолютна більшість громадян України певні, що корупція, хабарництво загрожують нашому суспільству. Та нетолерантність до осіб нестандартної сексуальної орієнтації. У 1991 році 35% населення були не згодні з тим, щоб «ставитися до гомосексуалістів, як до решти людей». У 2006 році нетолерантність дещо зменшилася — до 29%, а у 2016 році знов зросла до 36%.


Для порівняння наводяться дані загальнонаціональних досліджень громадської думки населення України, проведених у різні роки Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Київським міжнародним інститутом соціології та Центром Разумкова.