Закинуті через «збитковість» садочні басейни державного солезаводу біля селища Приозерного на Арабатській стрілці (Генічеський район Херсонщини) стали місцем справжнього паломництва сотень відпочивальників.


Хтось навідується сюди, аби просто сфотографуватися на тлі екзотичного краєвиду. А хтось приходить із ломами та лопатами, видобуваючи під палючим сонцем по кілька шматків неймовірно красивої рожевої солі на сувеніри чи набираючи в пластикові пляшки ропу для оздоровчих ванн удома. Адже природна сіль насичена корисними мікроелементами та сполуками йоду, якого потребують, насамперед, чорнобильці. Та й на шкіру вона діє сприятливо, спричиняючи ще й косметичний ефект у поєднанні з різноманітними оліями.


Своєї вигоди не упускають і мешканці тутешніх сіл: вони теж ламають сіль і фасують її по кілограмових мішечках та ящичках. А потім продають біля оздоровниць чи цілющих гарячих джерел. Коштує такий продукт, залежно від оформлення тари та апетитів продавців, від десяти до п’ятдесяти гривень.


Держава з цього, звісно, не отримує ані копійчини, попри те, що штучні озера, де дозріває врожай екологічно чистої солі, є державною власністю. Просто вони ніяк не охороняються, хоча нелегальні видобувачі солі все ж ставляться досить сторожко до появи сторонніх — одразу тікають.


Херсонська область.