Вийшовши з душової, дружина поскаржилася:
— Вода в нас почала тхнути болотом.
Справді, струмінь води з крана сильно віддає болотною гниллю. Мабуть, водогінна мережа не забезпечує належне очищення. А втім, тухлим ароматом трясовини в Донецьку просякнута не лише вода, а й усе життя. Та й як інакше може бути, якщо правителі «ДНР» за прикладом пріснопам’ятних більшовиків узяли курс на відродження давно згнилих радянських порядків під гаслами волі, справедливості й демократії. Отут вони повторюють ленінців, які, захопивши владу, обіцяли волю, рівність і братерство, землю — селянам, фабрики — робітникам. А в підсумку і ті, й інші одержали шиш та кумиш. Ну а воля й демократія, як відомо, закінчилися тиранією, печорськими та колимськими концтаборами.
У це болото, з якого 25 років тому ми абияк видерлися, ватажки «ДНР» тягнуть людей, обіцяючи побудувати таке життя, якому заздритиме вся Європа. До концтаборів, щоправда, поки що не дійшло, але більшовицька хватка очевидна: закрито всі неугодні газети й українські телеканали, оголошено, що до майбутніх виборів будуть допущені лише ті партії, які беззаперечно підтримують «ДНР», а таких у природі немає. Усяке інакомислення присікається в зародку, для остраху запроваджено військові суди й смертну кару.
В економіці повний розвал. Майже з перших днів правителі «ДНР» почали віджимати (захоплювати) власність: автомашини, офіси, магазини, ринки, називаючи це націоналізацією. Як наслідок, промислове виробництво наблизилося до нуля, обсяг роздрібної торгівлі скоротився наполовину, але це владу особливо не бентежить: у торгівлі обертається готівка, яка їй дуже потрібна. Хочуть забрати у бізнесу промислові підприємства, але от невдача — вони практично всі не працюють. Щоб їх запустити, потрібні великі капітали, а де їх узяти? На зовнішні інвестиції розраховувати не доводиться, оскільки «ДНР» ніким не визнана й юридично не існує. Жоден розсудливий, навіть російський, підприємець не вкладе в «ДНР» жодного долара. На держкишеню північного сусіда розраховувати теж нема чого. Якщо Росія, крім зброї й боєприпасів, витрачається на гуманітарні конвої, тоннами (!) дарує школам свої підручники, безплатно постачає в «ДНР» природний газ, це не значить, що так буде вічно. Та й не треба забувати, що безплатного сиру не буває, за всі сьогоднішні подачки доведеться дорого платити.
Взагалі-то, ні за які милостині не прожити, вони лише глибше засмоктують у болото кризи створену кремлівськими діячами «республіку». На цю тему вже народився анекдот. Запитують: чи може вижити «ДНР»? Відповідь: може, тільки от людей шкода.
Донецьк.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
