У селі Степангороді, що у Володимирецькому районі на Рівненщині, батьки бояться пускати дітей у школу (вона побудована у 1967 році), бо, кажуть, приміщення закладу — аварійне, і дах може впасти прямо на дітей.
Ось як прокоментував це начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Григорій Таргонський:
«Щороку всі школи перед початком навчального року перевіряє на готовність спеціальна комісія. В її складі: пожежники, санепідеміологи, освітяни. Загрози життю дітей немає. Школа — у задовільному стані. Крім цього, там лише 25 відсотків дітей навчаються у другу зміну. Тим часом у Рівненській області є 54 школи, де навчаються у повну другу зміну. Ми розцінюємо це як шантаж з боку батьків. Не можна дітей позбавляти права здобувати освіту».
І все ж 1 вересня навчальний рік у Степангородській школі не розпочався: вчителі прийшли на робочі місця, а батьки своїх дітей не пустили у школу (а тут більше півтисячі школярів). Біля неї лише ініціативна батьківська група та місцева сільська влада.
— Цього року у нашому селі 63 першокласники, сформовано три класи. Дуже шкода, що для них новий навчальний рік не розпочався. Але можна зрозуміти і батьків, які переживають за безпеку своїх дітей, оскільки школа справді аварійна. Три роки представники громади оббивають чиновницькі пороги в надії, що їх почують. В області людям кажуть, що вже є документи на нову школу, що вже й оголошено тендер на 9 вересня. Але люди уже зневірені у тому, що ті обіцянки щирі, — каже степангородський сільський голова Віталій Наконечний.
До розмови долучається член батьківської ініціативної групи Олександра Стріла, в якої шестеро маленьких онуків, і в якої цьогоріч онука Катруся мала йти у другий клас:
— Три роки ми оббивали різні владні пороги, щоб почули наше «SOS!» щодо аварійного стану школи у селі. Але марно. У лютому ми з батьками поїхали на розмову до Рівного щодо школи. Нас прийняв тодішній голова Рівненської ОДА Віталій Чугунніков. Гуртом намітили конкретні строки: травень — експертиза документації на нову школу (повернули на доопрацювання), на серпень — тендер. Але ніякого руху і досі не відбувається.
Перед цим наша батьківська ініціативна група пішла від хати до хати збирати кошти. Зібрали 25 тисяч гривень і викупили стареньку хату, знесли її, вивезли все сміття, таким чином розчистивши і розширивши майданчик під нову школу. Клопотали ми і із свердловиною. Батьки готові допомагати, тільки б наші діти та онуки навчались у безаварійній школі. Пригадую, як у 2013-му у школі на стелі почали прогинатися балки. Вчителі навіть дітям давали настанови: мовляв, у таких випадках треба ставати під стіни. То хіба це нормальна ситуація? Хто з батьків захоче ризикувати життям своїх дітей?
Рівне.
