На Вінниччині у селі Сосонка відбили дві зірки й орден на постаменті пам’ятника двічі Герою Соціалістичної Праці Прокопу Романенку. А наступного дня приклеїли на місце. Хто і для чого це робив?
У центрі Сосонки, у сквері біля Будинку культури, на високому постаменті стоїть барельєф двічі Герою Соціалістичної Праці Прокопу Романенку. Дві зірки на грудях. Стільки ж — на постаменті. Посередині між ними — орден Леніна. Таку нагороду вручали разом із Золотою Зіркою Героя. Три символи збили з постаменту молотком і зубилом. Зірки на грудях не зачепили, інакше зруйнували б барельєф. Сталося це за день до відзначення 110-ї річниці з дня народження Героя-земляка.
Коли родичі Романенка повідомили про це громадськість, сільський голова Сосонки Микола Демченко разом з чоловіком, який збивав символи, Іваном Власенком, встановили їх на місце. Зірки й орден Леніна «посадили» на клей.
Їхню роботу зафіксував на відео пенсіонер Анатолій Гідрович. Між ним і Власенком мало не виникла бійка. Останній з матюками накинувся на чоловіка з камерою, намагався відібрати її, щоб той не знімав. Епізод їхньої сутички видно на відео.
«Горять дві зірки на грудях»
У Сосонці готувалися відзначити 110-ту річницю з дня народження Прокопа Романенка. Склали програму. Залучили до участі учнів школи. Створили оргкомітет з проведення свята. Очолив його сільський голова Микола Демченко. Саме у комітеті виникла ідея «декомунізувати» пам’ятник земляку. Ось як про це розповів один з присутніх на зборах.
— У сценарії були такі рядки: «Горять дві зірки на грудях...», — розповідає співрозмовник, який попросив не називати свого прізвища. — Саме ці слова викликали несприйняття в однієї з присутніх. «Які зірки? Про що ви кажете?» Вирішили збити зірки з постаменту. Заодно й орден Леніна. Бо ж є закон про декомунізацію.
— Мені зателефонували односельці й розповіли, що з пам’ятника Романенку молотком і зубилом збили зірки, — розповів голова ради ветеранів Сосонки Василь Ящук. — Я не повірив, що таке може бути. Знаю, що раніше на сесії сільради депутати ухвалили рішення зберегти назву вулиці імені Романенка і не чіпати пам’ятник, а тут з молотком і зубилом...
Голова ветеранської організації зателефонував чоловікові, який орудував молотком і зубилом. Той відповів, що вказівку зрубати зірки й орден отримав від сільського голови.
Сільрада не знайшла грошей на вінок для фронтовика
— У той момент мені згадався інший випадок, — продовжує Василь Ящук. — Нещодавно ми проводжали в останню путь колишнього фронтовика Михайла Кудраша. Чоловік був нагороджений орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни, багатьма медалями. Просили сільського голову, щоб сільська рада взяла участь у похороні. Не повірите — у них не знайшлося грошей на вінок. Так мені про це сказав голова. Ні він, ні його працівники не прийшли попрощатися з ветераном.
Як стверджує голова ради ветеранів, так само було, коли ховали найстарішу жительку їхнього села Катерину Дишливенко. Вже за те, що 105 років прожила на світі, сільська влада мала б з почестями провести її в останню путь. Не бачили у траурній процесії нікого з сільради. «Нам, ветеранам, дуже прикро за таке ставлення, — продовжує Василь Ящук. — Вшанувати людину — на це часу й коштів не знаходиться, а пам’ятник руйнувати — тут вони герої».
Це акт вандалізму
— Інакше, як актом вандалізму, я не можу назвати те, що зробили з пам’ятником дідові, — каже внук Прокопа Романенка місцевий фермер Василь Захаревич. — Якби таке рішення прийняла громада, я не заперечував би, бо йти проти волі людей неправильно. А тут зробили тишком-нишком, а тоді зрозуміли, що накоїли, і давай назад чіпляти. Якщо дід не заслужив на повагу, то розваліть Будинок культури, лікарню, які він збудував!..
Частина депутатів сільради вимагають від голови скликання позачергової сесії. Винесуть на обговорення питання про факт вандалізму з пам’ятником двічі Герою Соцпраці. Пропонуватимуть прийняти звернення до правоохоронних органів про проведення розслідування і прийняття рішення про руйнування пам’ятника.
— Прокіп Романенко, земляк жителів Сосонки, залишив по собі гарну пам’ять, — каже голова Вінницької райради Сергій Сітарський. — Руйнувати чи ставити пам’ятники — таке рішення ухвалюється тільки за погодженням і після обговорення з громадою. Все інше — на совісті керівників громади.
— П’ятикутні зірки не підпадають під декомунізацію, — каже вінницький історик Олександр Федоришен. — Не передбачено в законі знищення таких символів. Це більше питання моралі.
«Зняли на реставрацію — не робіть з мухи слона»
— Пам’ятник Романенку понад 50 років не реставрували, — пояснив сільський голова Сосонки Микола Демченко. — Коли готувалися до свята, звернули увагу, що зірки не зовсім надійно закріплені. От і вирішили їх зняти, щоб потім закріпити по-новому. Якщо хтось хоче на цьому піаритися, то це його справа. Краще нехай звернуть увагу на порядок на території навколо пам’ятника.
На запитання, чи йшлося в оргкомітеті про декомунізацію, сільський голова сказав, що він виходив із засідання. Можливо, в той час говорили про це, але він не чув.
— Чому перенесли свято, про проведення якого повідомлялося в оголошеннях, розклеєних в селі?
— Захворіла ведуча, сільський бібліотекар, тому його перенесли на іншу дату, — відповів сільський голова, а на яку саме, не уточнив.
Хто він, Прокіп Романенко?
У 1932—1933 роках, під час голодомору, Прокіп Романенко працював головою сільради у Сосонці. Тодішня влада забороняла записувати у документах, що люди помирали від голоду. Писали по-різному: «помер від туберкульозу», «помер невідомо від чого». Прокіп Романенко почав писати правду: «помер від голоду». Його записи збереглися дотепер. На їх основі київський письменник Борис Хандрос видав книгу «Смертні листи», а потім за його сценарієм зняли документальний фільм із такою ж назвою. Звання Героя Романенку присвоїли у 1952 році за високі урожаї кок-сагизу, сільгоспкультури, з якої виробляли каучук (у 1950—1959 рр. він очолював місцевий колгосп). Другу зірку дали у 1958 році за високі результати у вирощуванні сільськогосподарських культур.
За чинним тоді законодавством, двічі Героям держава встановлювала бюст. Виділені на пам’ятник кошти Романенко пропонував витратити на будівництво хати комусь із сільських вдів. Цього не зробили, бо закон не передбачав. Пам’ятник встановили у 1961 році. Не стало Романенка у 1965-му.
Покарання для чиновників — від трьох до восьми років
— Пам’ятник двічі Герою Соціалістичної Праці Прокопу Романенку зафіксований у державному реєстрі нерухомих пам’яток України місцевого значення, — уточнює завідувач сектору охорони культурної спадщини облдержадміністрації Михайло Потупчик. — І перебуває під охороною. До нас не було звернень із Сосонки про те, що пам’ятник потребує реставрації. Є порядок проведення реставраційних робіт: до нас подають запит про необхідність ремонту, фахівці виїжджають на місце, проводять обстеження, складають акт і тоді планують роботи. Все, що відбувається без погодження, це кримінал, стаття 298 ККУ — «знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини». Якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища, за це передбачено позбавлення волі строком від трьох до восьми років.
Вінницька область.
ДОСЛІВНО
— П’ятикутні зірки не підпадають під декомунізацію, законом не передбачено знищення таких символів.
Олександр Федоришен, історик.
ДОСЛІВНО
— Дід не просив, щоб йому ставили пам’ятник, пропонував за ті гроші збудувати хату для вдови фронтовика...
Василь Захаревич, внук двічі Героя Прокопа Романенка.
Незважаючи на те, що сільрада перенесла дату вшанування Героя, земляки прийшли до пам’ятника з квітами.
Внук двічі Героя Соцпраці Прокопа Романенка — Василь Захаревич з дружиною Людмилою і сином Володимиром.
Фото автора.
P. S. Коли матеріал був підготовлений до друку, стало відомо, що Вінницька прокуратура внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за статтею 298 (ч. 2) КК України («Умисне руйнування об’єктів культурної спадщини...»). Досудове розслідування доручено провести Вінницькому районному відділу поліції.
