Черговий, ХХ, з’їзд Товариства Червоного Хреста України, який відбувся в Києві, підбив підсумки діяльності цієї потужної громадської організації за минуле п’ятиріччя, проаналізував здобутки, недоліки та помилки, визначив стратегічні напрями роботи на наступні роки. Президентом товариства делегати вшосте поспіль за останніх 30 років обрали Івана УСІЧЕНКА (на знімку). З ним розмовляє кореспондент «Голосу України».
— Іване Гнатовичу, чи можна одним реченням охарактеризувати рішення з’їзду червонохрестівців країни?
— Розвиватися далі і більше допомагати людям, які потребують підтримки.
— Що для цього, на ваш погляд, треба?
— Насамперед продовжувати зміцнювати потенціал національного товариства, збільшувати кількість його первинних організацій, утворювати нові осередки на державних і недержавних підприємствах. Адже що ширша буде їх мережа, то більше людей, які потребують допомоги, буде в полі їх зору. Цю роботу ми вже активно ведемо і маємо у своєму складі трохи менш як 49000 первинок, майже 3,5 мільйона членів товариства.
— А якщо говорити про пріоритети в роботі — вони звичні і незмінні?
— Якщо мати на увазі статутні завдання Товариства, то так. Що ж до змісту роботи та об’єктів першочергової уваги, то час і події, якими живе держава, вносять серйозні корективи. Маю передусім на увазі збройний конфлікт на сході країни та анексію Криму Росією. Це стало викликом часу і для Товариства. Потрібно було запроваджувати, по суті, нові, навіть незвичні для останніх десятиліть форми і методи роботи, надавати екстрену допомогу населенню Донецької і Луганської областей в воєнних умовах, а також вимушеним переселенцям, число яких сягає майже 2 мільйони осіб. Хоча ми орієнтувалися на іншу програму діяльності ЧХ України.
— Тобто разом з акцентами доводиться змінювати і форми роботи?
— Головним завданням у новій ситуації, що склалася в країні, стала організація в складі товариства волонтерських загонів швидкого реагування. Насамперед у таких обласних центрах, як Харків, Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Дніпропетровськ. Одеса, де було неспокійно, відбувалися мітинги з великим скупченням людей. Треба сказати, що в принципі це не було для нас чимось невідомим — у складі товариства в Києві такий сформований загін діяв уже понад 20 років. Ми його лише дооснастили, провели кілька семінарів для його членів з метою напрацювання новітніх методів надання першої допомоги. Загін, який налічував приблизно 60 осіб, працював весь час на Майдані, надав допомогу 1,5 тисячі постраждалим та пораненим. І це була велика допомога для органів охорони здоров’я, особливо для «швидкої допомоги», бо медики служби не могли працювати в тій ситуації безпосередньо на місці події. Наші волонтери надавали першу допомогу і транспортували травмованих учасників акції до бригад «швидкої допомоги», які розташовувались по периметру Майдану. Дотримуючись принципу нейтральності й неупередженості, волонтери цього загону надавали допомогу постраждалим як на Майдані, так і на антимайдані. Зокрема, 30 правоохоронцям. Цей загін і став прообразом загонів в облцентрах. Одночасно формувалися недоторканні запаси для надання допомоги в Донецькій та Луганській областях.
Товариство Червоного Хреста України працює на підконтрольних уряду України територіях, а на непідконтрольних, відповідно до Севільської угоди Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ми працюємо спільно з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, залучаючи його експертні, фінансові і матеріальні можливості. Загалом за останні два роки в госпіталі та лікарні України було передано допомоги на суму 48,2 мільйона гривень, медичних засобів і медпрепаратів на суму 32,6 мільйона гривень, медичного автотранспорту на суму 2,6 мільйона гривень.
Ще один дуже важливий напрям — організація допомоги вимушеним переселенцям. До того ж у великих обсягах. При Національному товаристві ЧХ було сформовано спеціальну групу, яка координувала надання допомоги вимушеним переселенцям. Ми націлили наші організації на збір гуманітарної допомоги, насамперед продуктів харчування, овочів, цукру, предметів санітарії і гігієни, одягу і відправлення їх у Донецьку та Луганську області. Підписано угоди з низкою ООНівських організацій — ЮНІСЕФ, ВООЗ, УВКБ ООН, Всесвітньою продовольчою програмою, Фондом народонаселення. У березні 2014 року ми провели телефонну конференцію з національними товариствами ЧХ країн Європи, Канади, США і Японії, у цьому та наступному році було організовано дві партнерські зустрічі з метою залучення коштів і гуманітарної допомоги і вимушеним переселенцям, і лікарням та військовим госпіталям, де лікувалися поранені і хворі. Понад 30 національних товариств Червоного Хреста нам допомагали і коштами, і продуктами харчування, і лікувально-діагностичним обладнанням. Найвагомішу допомогу надали Німецький Червоний Хрест та Китайський Червоний Хрест.
Загалом гуманітарної допомоги за участі наших міжнародних та вітчизняних партнерів надано для переселенців на 353,8 мільйона гривень, у медичні заклади — майже на 85 мільйонів гривень. За підтримки Міжнародного Комітету та Міжнародної Федерації Червоного Хреста здійснювалося навчання волонтерів. Ми почали активніше навчати населення навичок надання першої допомоги, нагляду за хворими і пораненими, проводити роботу із психосоціальної підтримки постраждалих, майже кожен третій її отримав. Ця робота продовжується.
— Вона включає все, що належить до першої необхідності?
— Саме так. Форми допомоги вдосконалюються. Раніше, приміром, ми закуповували продукти харчування. Тепер перейшли на видачу продуктових ваучерів — згідно з угодами із супермаркетами, люди, отримавши наші ваучери, можуть отоварюватися на суми від 100 до 500 гривень залежно від складу сім’ї, але за виключенням тютюнових і горілчаних виробів. Французький і Польський ЧХ надали нам кошти на ваучери для придбання медикаментів. У грудні минулого року під час Генеральної асамблеї Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і Міжнародної конференції ми провели понад 30 зустрічей із делегаціями національних товариств країн Європи, Азії, Америки, керівництвом МФТЧХ і ЧП і МКЧХ, на яких обговорили напрями і форми співпраці, отримали гарантії щодо підтримки наших зусиль.
— Це можна сприймати в тому числі і як свідчення поваги до українського ЧХ, визнання його авторитету?
— У принципі так, і так було завжди. Але, на жаль, останнім часом деякими громадськими активістами і навіть деякими «політиками» по відношенню до ЧХ України вчинено дії, які цей авторитет незаслужено похитнули. У січні нинішнього року з’явилися, зокрема, заяви, що в товаристві ЧХ України має місце корупція. Це отримало великий резонанс. Інформацію підхопили ЗМІ. Не перевіряючи фактів, не спілкуючись з керівництвом Товариства — все приймалося за аксіому. І тепер ми відчуваємо зміну у ставленні до нас. Попри офіційні перевірки за участю Міжнародного ЧХ, які не підтвердили, а навпаки спростували факти, зокрема, нібито «зникнення чотирьох вантажівок із гуманітарною допомогою», іншу неправдиву інформацію. Але нашим зарубіжним партнерам, особливо з урахуванням повальних фактів великої корупції в Україні, тепер важко повірити в протилежне — спростовувати завжди складніше. І мова не лише про Червоний Хрест: ті, хто з усіх сил кричав, не спромігшись бодай поцікавитися, чи це правда, навіть не замислювалися над тим, що це і підніжка державі.
— І що, таких прикладів багато?
— Часом достатньо й однієї провокації — інакше це не назвеш. У лютому 2014-го, коли розстрілювали на Майдані людей, дехто через ЗМІ запустив інформацію про те, що Національний комітет ЧХ України нібито відмовляється прийняти гуманітарну допомогу від Канадського ЧХ. Резонанс був величезний. Особливо потерпали члени нашого загону швидкого реагування, який цілодобово працював на Майдані і прилеглих вулицях. Для нас це також стало несподіванкою. Під час перевірки з’ясувалося, що ніякої допомоги Канадський ЧХ не надавав, що підтвердив він сам. Однак ті, хто поширив неправдиву, я б сказав, навіть провокаційну інформацію, спростувати її відмовилися. Тож пляма залишилася. Як і запитання: навіщо це було зроблено? Щоб підірвати імідж вітчизняного ЧХ і України? Так чи інакше, міжнародну гуманітарну допомогу в таких обсягах, як раніше, ми вже не отримуємо.
— Очевидно, що стратегія нинішньої діяльності товариства визначена з урахуванням екстремальних ситуацій і подій. Однак це, напевно, не перекреслює звичні повсякденні турботи червонохрестних організацій?
— Жодним чином. Важливим напрямом нашої роботи була і залишається медико-соціальна допомога незахищеним верствам населення. Тим більше, що таких громадян стає, на жаль, все більше. У складі товариства функціонує патронажна служба — понад три тисячі патронажних сестер, які надають допомогу одиноким людям похилого віку, інвалідам, багатодітним сім’ям, постраждалим від техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій. Із 2011 року наші працівники здійснюють медико-соціальний супровід 17,5 тисячі хворих на чутливий туберкульоз і понад 3 тисяч — на мультирезистентний туберкульоз. Створено майже 450 центрів та кімнат медико-соціальної допомоги, хоспіси, приблизно 400 пунктів прокату речей, необхідних цим категоріям громадян, банки одягу. У зв’язку із ситуацією, яка складається в Україні з лікувальними закладами в сільській місцевості, ми створюємо пункти першої допомоги там, де немає ФАПів. Щороку патронажні сестри надають допомогу 350—360 тисячам громадян. Серед них — майже 40 тисяч — це люди з обмеженими можливостями, прикуті до ліжка. Для них це велика допомога.
Прикро, але і в цьому випадку є люди, які намагаються ліквідувати програму. Це за того, що з бюджету виплачується тільки зарплата патронажним сестрам. Усе решта — ліки, предмети гігієни, одяг, продукти харчування і навіть велосипеди для пересування сестер — забезпечує товариство ЧХ. Нам допомагають і зарубіжні партнери, і вітчизняні. Зокрема, Асоціація виробників ліків України. За всіх складних обставин є все-таки розуміння, що Червоний Хрест — це захист людини. І, крім усього, треба дбати про його завтрашній день. Тому багато уваги ми приділяємо нині молодіжному руху, розвитку волонтерства. Можна, звичайно, зрозуміти бажання молоді проявляти себе в екстремальних ситуаціях, але ми прагнемо, щоб молоді волонтери допомагали і патронажним сестрам в наданні допомоги немічним громадянам. Сьогодні у складі товариства є 30 тисяч волонтерів, 78 тренерів із надання першої медичної допомоги, 473 інструктори. І це золотий фонд Національного комітету ЧХ.
— І саме з його участю реалізуватиметься стратегія розвитку і діяльності товариства, визначена на з’їзді?
— Авжеж. Ця стратегія визначає низку напрямів діяльності для подальшого розвитку та зміцнення потенціалу товариства. Для її реалізації ми прагнемо тісніше співпрацювати та взаємодіяти з органами державної влади, міністерствами та відомствами. Як я вже зазначав, актуальним є створення у всіх регіонах країни без винятку загонів швидкого реагування, здатних надавати першу допомогу постраждалим при надзвичайних ситуаціях і оснащення їх всім необхідним. Ми живемо в час неочікуваних і серйозних викликів, а тому маємо бути готові гідно на них відповідати.
Розмову вів Віктор КОЛОМАК.
Київ.
