Є люди, які вміють створювати видимість роботи: хоч би за що вони бралися, в них не виходить нічого путнього. Тільки шум і суєта. Їх іще називають умільцями зображувати бурхливу діяльність — ЗБД. Коли така риса тільки в однієї людини в колективі, з нею важко, але миряться. А от якщо бурхливу діяльність імітує ціле співтовариство, тоді вже всім навколо погано.
Саме на імітації все тримається в так званій «ДНР». Почнемо з того, що з найперших днів свого існування її ватажки почали створювати нібито справжню державу: в ролі верховного правителя (на кшталт незабутнього адмірала О. Колчака) став глава «ДНР», організували народну раду, яка повинна удавати з себе парламент, створили цілий букет нібито міністерств і відомств.
Добре верхівка, що править, хоч би як вона називалася, існує скрізь, навіть у піратів. Головне все-таки в тому, що робиться в житті. А в новоявленій «державі» хоч що візьми — всюди імітація. Головне, правителі намагаються переконати населення в тому, що життя — гарне. От днями як успіх повідомили про початок руху поїздів від станції Ясинуватої до Іловайська. Незнаюча людина подумає, що це велике досягнення, а по суті — дрібниця, оскільки від Ясинуватої до Іловайська й пішки дійти можна за пару годин. Та й потім, хто й навіщо поїде цим маршрутом, якщо виробництво практично скрізь не працює? Навіть всесвітньо відомий Харцизький трубний завод стоїть.
Найбільше імітатори люблять усілякі наради, засідання, конференції, різні форуми, де можна досхочу поговорити про справу. Цю властиву ледарям рису відзначав ще О. Грибоєдов: «Шумим, братцы, шумим». За кількістю всіляких нарад верхівці «ДНР», мабуть, немає рівних: що не день, то одне, а то й два, три засідання з різних питань — від прибирання вулиць до ринкової торгівлі.
Останнім часом міцно узялися за науку — створили ради із захисту дисертацій при вузах. І справа пішла доволі успішно, уже «оступінено» 40 здобувачів, у тому числі присвоєно вісім звань докторів наук. Залишилася дрібниця: створити свою академію наук. А що, гуляти так гуляти! Тільки от дипломи випускникам вузів поки що невідомо, де видаватимуть: чи то у Воронежі, чи то в Ростові.
Імітують і в інших сферах. Нещодавно по місцевому ТБ видали як новину №1: у Донецьку відбулося врочисте гасіння поштової марки місцевого випуску. Філателістам це, можливо, цікаво, але простому жителю для чого? Адже пошта вже понад два роки не працює: лист ні отримати, ні відправити не можна, а тим паче грошовий переказ. Утім, нещодавно повідомили, що грошові перекази можна відправляти через місцевий банк, але... тільки в межах «ДНР». Наприклад, із Донецька в Макіївку, куди на міському тролейбусі можна доїхати за 20 хвилин.
Але головним залишається прагнення підробитися під російські реалії. Це успішно вдається поки що лише в одному — в цінах на товари. Вони ростуть як на дріжджах. Продукти першої потреби (м’ясо, риба, цукор, картопля, городина, фрукти та ін.) коштують приблизно так само, як у Москві, хоча зарплата в «ДНР» набагато менша. Тут теж суцільна імітація: платяться нібито зарплати й пенсії, а насправді — тільки так здається.
Запитується, як можна прожити на 2300 рублів, які отримують третина пенсіонерів, якщо кілограм м’яса і риби коштує 350—400 рублів? Адже ринок і магазини не визнають жодної імітації, там треба розплачуватися натуральними повноцінними грошиками.
Донецьк.
Мал. автора.
