Успіх партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН) — 22% голосів на регіональних виборах у Мекленбурзі-Передній Померанії — сколихнув ЗМІ та громадську думку. Одні зазначають, що тим самим завдано символічної поразки канцлеру ФРН Ангелі Меркель, а чимало таких, котрі вважають, що такі результати — початок закінчення її політичної кар’єри. Дехто вбачає у перемозі правих загрозу для суспільства.

 

Цього разу керована канцлером партія Християнсько-демократичний союз набрала 19% голосів — один із найгірших результатів за всю її історію у цій землі, поступившись не лише Соціал-демократичній партії, яка зайняла першу сходинку, а й зовсім молодій АдН, що посіла друге місце. Оглядачі вважають такий розклад сил знаковим і небезпечним для правлячої партії, оскільки невдовзі — місцеві вибори в Берліні, де АдН прогнозують такий само успіх.
Ця амбітна партія не приховує наміру наступного року на парламентських виборах підкорити і цей владний Олімп. І не без підстав: за п’ять років існування вона з успіхом проходила в земельні парламенти на місцевих виборах, постійно поліпшуючи результати. Втім, сміливі прогнози щодо зміни влади після виборів навряд чи здійсняться, оскільки досі всі політичні сили дистанціювалися від АдН, тож коаліція для неї цілком виключена. Щоправда, сама партія уже заявила, що її місце — у «справжній опозиції».
Як тільки не називають АдН експерти, журналісти, оглядачі та частина суспільства, котрій не до вподоби її політика: ультраправа, праворадикальна, екстремістська, популістська і навіть нацистська. Сама «Альтернатива» позиціонує себе переконаними демократами та націонал-консервативною партією з ліберальною економічною програмою, а також як антиісламська сила та рішучий противник прийняття біженців.
Аналізуючи програми старих німецьких партій, неможливо не помітити їх «однаковості», бо вони мало чим відрізняються одна від одної. Тому й коаліції, які раніше були неможливими, нині вже нікого не дивують. І раптом на політичній арені з’являється сила, яка пропонує німецьким виборцям альтернативи, що йдуть урозріз з офіційною політикою. Які саме?
Передусім, усупереч офіційній політичній лінії, АдН заявила, що іслам не є частиною Німеччини. Тож вона протистоятиме йому, оскільки вважає правові норми шаріату «несумісними з нашим правопорядком і нашими цінностями». «Альтернатива» також вимагає відмови від євровалюти. У разі, якщо Бундестаг не підтримає цієї вимоги, то партія вважає за необхідне провести референдум про вихід ФРН із єврозони. АдН висуває ідею широкомасштабної конституційної реформи, що дасть змогу обмежити владу партій, переглянути систему їх фінансування, зменшити кількість депутатів Бундестагу і ландтагів, змінити систему виборів і структуру міністерств, обмежити правління канцлера двома термінами, запровадити прямі вибори президента країни. Також вона рішуче протестує проти «Сполучених Штатів Європи», вимагаючи знову перетворити ЄС на Європейське економічне співтовариство, та зміцнити суверенітет Німеччини, повернувши національним державам компетенції, делеговані зараз ЄС. Якщо коротко, то АдН пропонує кардинальний демонтаж ЄС. Партійна програма АдН вимагає для ФРН місце постійного члена Радбезу ООН, відновлення у країні військового обов’язку, але виступає проти створення європейської армії. Відносини з Росією, ідеться у програмі партії, мають «украй важливе значення», оскільки досягти безпеки у Європі «без залучення РФ не вдасться». Партія вимагає повернення до атомної енергетики, відмову від якої вважає помилкою, відродивши чи продовживши наукові та конструкторські розробки в галузі ядерних реакторів. Також вважає необхідним відмовитися від захисту клімату, оскільки «він змінюється відтоді, як існує Земля».
Звичайно, прискіпливий аналітик знайде у програмі АдН не одне розходження слова з ділом, закине цій партії популізм та почасти надто радикальні вимоги без зазначення шляхів їх реалізації. Але практично всі сходяться на думці, що в разі реалізації таких планів Німеччину очікують кардинальні зміни. А поки що партія пропонує альтернативу ситим і спочиваючим на лаврах старим і сталим партіям, які змушені будуть прислухатися чи бодай не ігнорувати конкурентів, які вже наступають їм на п’яти.

Берлін.