Ще двох вінничан забрала війна. Бійця 53-ї окремої механізованої бригади 44-річного Миколу Заболотного провели в останню путь у вівторок у його рідному селі Мовчани Жмеринського району. Перед тим поховали 25-річного водія-механіка розвідувальної роти Миколу Жулинського, який знайшов вічний спочинок у своєму селі Тягун Іллінецького району.
Микола Заболотний помер від ран у харківському госпіталі. Дістав їх під час одного з обстрілів. Коли він був на смертному одрі, його донька народила сина. Про це розповів голова села Мовчани Григорій Проць. У серпні минув рік, як Заболотного мобілізували у зону АТО. За цей час він жодного разу не був у відпустці.
Сільський голова каже, що спілкувався з ним по телефону, прохав надіслати фотографію зі служби. У селі створили стенд захисників країни. За словами міського голови, Микола був справжнім бійцем. Фізично здоровим.
Саме таких відбирали колись на флот. Строкову службу свого часу ніс на морі у нині окупованому Севастополі. Неодноразово зізнавався друзям, що хотів дочекатися визволення півострова від російських окупантів. Казав, що після цього одразу поїхав би туди, щоб знов побувати у місті своєї армійської молодості. У нього залишилася 80-річна мати і дві сестри.
Тезко Заболотного — Микола Жулинський — виростав разом із сестрою Катею без батьків. Мама померла, коли хлопцеві було дев’ять років, а сестричці ще менше. Невдовзі не стало й батька.
— Нас взяла під опіку сільська жінка Ганна Козак, — розповідає пані Катерина. — У неї було своїх троє дітей, але нас вона ніколи не ображала, ставилася як до рідних. Так ми й виросли гуртом. Коли стали дорослі, повернулися у батьківську хату. Звідси Колю і провели в останню путь. Він загинув під час виконання бойового завдання.
— Тридцять бійців з підрозділу, де служив Микола, приїхали на його похорон, — каже голова села Тягун Іван Ребар, який теж пройшов АТО.
Командування частини представило Миколу Жулинського до нагородження орденом Богдана Хмельницького. Про це сказав заступник командира частини під час виступу на похороні.
