Минуло вже більше року, як в Україні запрацювали місцеві центри з надання безплатної вторинної правової допомоги. Що такий сервіс життєво необхідний, ні у кого немає жодних сумнівів: нині і кроку не ступиш без юриста чи адвоката, а найняти їх багатьом не по кишені. Тому держава й виділила бюджетні гроші, щоб платити правникам за допомогу малозабезпеченим громадянам. Але наскільки ефективно витрачаються ці кошти? Простої відповіді на це запитання, виявляється, немає.
Сумський місцевий центр з надання безплатної правової допомоги обслуговує самі Суми та кілька прилеглих районів — Сумський, Краснопільський і Білопільський. За словами його директора Валентини Трошечко, показники сумчан майже утричі кращі, ніж у середньому по Україні. Їх вивели із кількості зареєстрованих клієнтів та наданих їм послуг. Директор Сумського регіонального центру Олена Демченко наголошує, що без правової допомоги особливо потерпають сільські жителі, тому в області робиться все можливе, щоб максимально наблизити їх до юридичного сервісу.
Нині в Сумському місцевому центрі щодня приймають від 10 до 25 відвідувачів. Дедалі частіше звертаються учасники АТО та переселенці. Пріоритет також надається ветеранам, інвалідам, іншим малозабезпеченим громадянам. Для них, власне, і створювалася система безплатної правової допомоги. Проблеми, з якими звертаються люди, різноманітні: звільнення з роботи, забезпечення соціальних гарантій, з’ясування майнових та сімейних відносин. Із центром співпрацюють 54 адвокати, і здебільшого саме завдяки їм люди одержують допомогу. Нерідко справи доходять до суду.
— Мабуть, я не взявся б за більшість цих справ, якби вони не йшли через центр,— ділиться адвокат Ігор Марченко. — Бо вони дуже клопіткі, потребують багато зусиль.
Адвокати неохоче беруться за дріб’язкові, але марудні справи, бо на них не заробиш — тільки витратиш час. Але якщо за роботу платить Центр правової допомоги, тоді зовсім інша річ. І. Марченко розповів одну з таких історій, коли йому довелось встановлювати факт призначення державних нагород ветерану. Завдяки авторитету центру архів протягом доби підготував необхідну довідку. Не просто довідку, а виписку з реєстру ще 1800-х років! Однак загалом «коефіцієнт корисної дії» юристів, що співпрацюють із центрами надання безплатної правової допомоги, поки що невисокий: він становить 25—30 %. Це означає, що в переважній більшості випадків люди, котрі звертаються по конкретну допомогу, одержують її на рівні консультацій і дуже рідко виграють справи в судах.
За словами директора регіонального центру Олени Демченко, минулого року на безплатну правову допомогу малозабезпеченим громадянам в Україні використали майже 269 млн. грн. Однак, вважає адвокат І. Марченко, ця допомога не така вже й безплатна. Бо з бюджетних коштів платять лише правникам. Це, звичайно, добре, але цього замало. Якщо людині доводиться звертатися до суду, судовий збір вона має заплатити із власної кишені. Якщо потрібно замовити експертизу — на це також державні кошти не передбачені. Тому для багатьох незаможних людей захист інтересів у суді як був, так і залишився дорогим задоволенням.
Тим часом захист у суді несподівано знадобився Сумському місцевому центру з надання безплатної правової допомоги. Уже тривалий час він орендує приміщення у Науковій бібліотеці Української академії банківської справи. Не так давно цей навчальний заклад втратив самостійність, бо увійшов до складу Сумського державного університету. І керівництво вирішило центр тепер уже зі свого приміщення виселити. До суду спрямували відповідний позов, у якому університет вимагає раніше укладений договір оренди визнати недійсним. Показово, що позов проти державної установи, яка втілює в життя важливий державний проект, подано «в інтересах держави». Вирішальне судове засідання призначене на 3 жовтня. Якщо Центр безплатної правової допомоги його програє, це може відбитися на обсягах такої допомоги. Бо частину грошей, на які забезпечувалась юридична підтримка незаможних сумчан, доведеться віддавати за більш дорогу оренду.
Сумська область.
