До редакції зателефонувала схвильована жінка і розповіла, що управління праці і соціального захисту населення Києво-Святошинського району Київської області протягом півдня... лихоманить!

З’ясувалося, що «хворобу» ту спричинила відсутність на робочих місцях співробітників управління. Тому досить відчутні незручності для громадян — місцевих жителів та переселенців, які очікували прийому в надії на отримання соціального захисту та допомоги від установи, що сама її нагально потребує.

 

Як з’ясувалося, головна причина невиходу на роботу — низькі зарплати працівників управління соціального захисту населення, а то і повна відсутність фінансування, адже отримують по півтори-дві тисячі гривен на місяць.

Причому вже до вересня  затверджений фонд заробітної плати передчасно, незрозуміло яким чином, взяв і... вичерпався.


Як розповіла «Голосу України» одна з далеко не рядових співробітниць управління, побажавши при цьому, з цілком зрозумілих причин, аби прізвище її не називали, працівники управління Києво-Святошинського району наважилися на такий відчайдушний крок через те, що котрий вже місяць не отримують належну їм плату.


Терпець, кажуть, урвався. От і вимагають, насамперед, виплатити заборгованість, що накопичилися, а затим — підвищити винагороду за їхній нелегкий труд, адже, погодьтеся, сьогодні на ті півтори тисячі гривень, що більшість із них отримує, дуже не розженешся, та й кінці з кінцями навряд чи зведеш. Зважте ще на, як би це пом’якше сказати, не зовсім належні умови праці в  непристосованому приміщенні, відсутність оргтехніки, не кажучи вже про такі дрібниці, як канцелярське приладдя та пристойні меблі. А оскільки, як розповідають, більшість працівників, не витримавши випробовувань долі та нелюдського ставлення, звільнилися, то, природно, що навантаження збільшилося, розділившись на тих, які ще очікують і на щось сподіваються. Одне слово, робота соціального працівника, її відповідальність і нервовість аж ніяк не виправдовує наявний рівень зарплати, — розповіла співрозмовниця. От і розбіглися люди хто куди...


Проте, як з’ясувалося, страйк, якщо можна це так назвати, тривав недовго: лиш у першій половині дня. Згодом, після переговорів з керівництвом Києво-Святошинської РДА, яке спішно прибуло на місце інциденту, аби «загасити пожежу», співробітники управління розійшлися по місцях та взялися до роботи, сподіваючись і очікуючи вирішення «свого» питання.


Тим часом ми звернулися до голови Києво-Святошинської райдержадміністрації Мирослави Смирнової (на знімку) з проханням прокоментувати подію:

 


— Проблема недостатнього фінансового забезпечення працівників сфери соціального захисту є загальнонаціональною. Саме тому в ситуації, що склалася, бачу своїм обов’язком докласти максимум зусиль, аби донести це питання до нашого уряду. Поспілкувалася з віце-прем’єр-міністром України Павлом Розенком, він пообіцяв, що питання розглянуть на нараді за участі Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.


Того ж дня відбулася розмова з працівниками районного управління праці і соціального захисту населення. Все, чого вони вимагають, — це виплата боргу з заробітної плати. Ці вимоги є абсолютно обґрунтованими!
Гроші на утримання управління соціального захисту населення РДА виділяються Київською обласною державною адміністрацією відповідно до асигнувань загального фонду державного бюджету на 2016 рік. За новим Законом України «Про державну службу» посадові оклади працівникам підвищили мінімум удвічі, та додаткових коштів із державного бюджету на виплату не передбачили. Зарплати при підвищенні посадових окладів виплачуються за кошти існуючого фонду. Зрозуміло, цих грошей не вистачило.


Ця ситуація була передбачуваною, ми розуміли, що проблема з виплатами буде, саме тому неодноразово зверталися до Київської облдержадміністрації. Спрямували чотири листи. Сподіваюся, що найближчим часом питання вирішать на державному рівні, бо це не проблема окремого району, така ситуація в усій країні.


Зараз же, користуючись нагодою, хочу звернутися до Верховної Ради з проханням внести зміни до законодавства, щоб районні державні адміністрації, у складі яких і є управління соціального захисту, фінансувалися коштом місцевих бюджетів. Наш район активно розвивається, тому гроші на це знайдуться. Органи місцевого самоврядування, згідно із законом, мають таку можливість і ухвалюють рішення самостійно. Тому такі повноваження можливо надати і районним адміністраціям до впровадження реформи децентралізації.


Маємо розуміти: люди працюють за мізерні гроші, не маючи надбавок, підвищень, премій. Крім того, ця робота взагалі психологічно тяжка: доводиться працювати з переселенцями, яких у районі вже більше шести тисяч, а вони не завжди поводяться коректно і чемно. Кількість роботи постійно збільшується, а штат працівників, у тому числі й через низьку зарплату та складні умови праці, недоукомплектований більш як на 30%. Зі збільшенням навантаження і таким рівнем заробітної плати звільняється дедалі більше працівників. Саме тому, щоб заповнити вакантні посади в управлінні та зберегти штат, який якісно надавав би послуги соціально не захищеним категоріям населення, сьогодні було б найкращим виходом із ситуації — фінансувати управління коштом району.


* * *


Така от проблема виникла в управлінні праці і соціального захисту населення одного окремо взятого району. Але немає жодних гарантій, що слідом за Києво-Святошинським на орденоносній Київщині не почнуть бастувати у Козелецькому на Чернігівщині чи у Ямпільському на Вінничині. Адже питання, що примусило людей вийти на вулицю обстоювати свої права, якщо дослухатися до голови РДА, вирішити досить просто. Були б на те добра воля та здоровий глузд.