Із 21 лютого в Україні триває «перебудова» системи законодавства і, схоже, вона тільки починається. Необхідно, щоб ухвалені закони спиралися на міцну основу, підтримувану всередині країни й прийнятну для цивілізованого світового співтовариства, від якого Україна всебічно залежить. Без цього неможливі справедливість і розвиток, на які українці покладають великі надії.

Останні події свідчать: в Україні немає іншої такої основи, крім європейських стандартів. Значна, найбільш соціально активна частина суспільства сприймає саме цю «платформу» як критерій для оцінки якості законів та орієнтир для реформ. У сфері конституційного права — а отже, судів, виборів, органів влади, місцевого самоврядування, прав людини, — найавторитетнішим джерелом європейських стандартів є рекомендації Венеціанської комісії.

Деякі з нещодавно прийнятих законів багато в чому розходяться з тим, що Україні рекомендує Венеціанська комісія. Так, на третій день після формування нової парламентської більшості Верховною Радою був прийнятий і 28 лютого набув чинності закон №769-VІІ.

Цим законом Верховній Раді та її Комітету з питань верховенства права і правосуддя передано нечувані повноваження стосовно українських судів і суддів.

Верховна Рада, замість Вищої ради юстиції, почне призначати і звільняти голів усіх судів та їхніх заступників по всій Україні, за винятком тільки Конституційних і Верховних судів.

Без народних депутатів Вища рада юстиції не зможе здійснити жодного з повноважень, що залишаються в неї.

Кожне з питань, розглянутих Вищою радою юстиції, спочатку має розглянути парламентський Комітет з питань верховенства права і правосуддя й дати свій висновок. Кожен такий висновок буде обов’язковим для Вищої ради юстиції; під час відсутності його Вища рада юстиції не буде вповноважена прийняти рішення із жодного питання. А це внесення подання про призначення суддів на перший п’ятирічний термін та їхнє звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного і вищих спеціалізованих («касаційних») судів і прийняття рішень у скаргах решти всіх суддів загальної юрисдикції та прокурорів на притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, ухвалення рішень стосовно заняття суддями і прокурорами не дозволеною їм діяльністю.

Стосовно кожного із суддів, які пропрацювали перший п’ятирічний термін і претендують на обрання Верховною Радою безстроково, парламентському Комітету з питань верховенства права і правосуддя, по суті, повернуто повноваження, вилучені під час реформи 2010 року. Комітет став уповноваженим перевіряти професійну підготовку судді, наявність у неї/нього приробітків на стороні, перевіряти скарги на суддю від громадян, підприємств і державних органів, організовувати перевірки щодо судді іншими органами, ставити суддям запитання на засіданні.

Цей само парламентський комітет тепер уповноважений вирішувати, вносити чи не вносити кандидатуру судді на обрання безстроково в порядок денний пленарних засідань парламенту, і визначає доповідача з таких питань на пленарному засіданні.

Нарешті, скасовано механізм автоматичного повторного винесення на розгляд Верховної Ради кандидатури судді на обрання безстроково, що не набрало необхідного числа голосів у сесійній залі.

Це тільки «по букві Закону» ці повноваження передаються «Верховній Раді» і «комітету». А насправді розпоряджатися ними будуть народні депутати, кожен зі своїми політичними поглядами, симпатіями й антипатіями, планами на вибори й обіцянками виборцям, а деякі — ще й зв’язками та інтересами в бізнесі, вирішення в судах тих чи тих справ. Як свідчить досвід вітчизняного правозастосування, одразу після оприлюднення закону №769-VІІ громадяни й організації по всій країні, незадоволені рішеннями судів, як несправедливими так і справедливими, почнуть масово спрямовувати скарги на суддів до парламенту, вишикуються в черги до приймалень народних депутатів.

Саме на такі законодавчі положення та їхні наслідки для української судової системи, не раз звертала увагу Венеціанська комісія.

Із усього переліку ново-

введень рекомендаціям Венеціанської комісії відповідає лише одне: вилучення у Вищої ради юстиції повноваження призначати і звільняти голів судів загальної юрисдикції, їхніх заступників. Справді, у своєму Висновку №588 2010 року стосовно Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно запобігання зловживання правом на оскарження» Комісія вказала, що наділення Вищої ради юстиції таким повноваженням «виходить за рамки компетенції, установленої Конституцією для цього органу».

В іншому законодавчі новели заводять Україну вбік від європейських стандартів.

Однією з головних рекомендацій Венеціанської комісії Україні було цілком усунути Верховну Раду від участі у процедурах призначення, обрання, звільнення суддів, їхнього переведення й підвищення, дачі згоди на їхній арешт, призначення і звільнення голів судів та їхніх заступників. А на період до вилучення з Конституції повноважень Верховної Ради в цій частині — максимально скоротити їх по всіх параметрах шляхом внесення змін у відповідні закони. 

Як вивела Венеціанська комісія, «зменшення ролі Верховної Ради у процедурі обрання суддів зміцнює незалежність суддів, і тому вітається».

Починаючи з 2000 року не менш як у п’яти своїх висновках, присвячених вітчизняним законопроектам із судової і конституційної реформ, Венеціанська комісія знову і знову вказувала на це. За словами Комісії, «парламент, безперечно, набагато більше зайнятий політичними іграми, і призначення [ним] суддів може стати предметом політичних домовленостей у парламенті, де кожен член парламенту, що походить з тієї чи іншої місцевості, захоче мати свого суддю». Комісія вбачає «небезпеку в тому, що політичні міркування візьмуть гору над об’єктивно наявними достоїнствами кандидата».

Більше того, за висновком Венеціанської комісії, «хоч би який демократичний він здавався під час першого враження, процес, у рамках якого члени парламенту енергійно ставлять запитання [судді], може створити імідж суддів, залежних від законодавчої влади настільки, що це несумісно з поділом гілок влади, необхідним за демократії»; «незалежність суддів вимагає, щоб судді відчували свободу приймати й такі рішення, які іноді є непопулярними серед політиків або не подобаються тим чи тим особам».

Венеціанська комісія вважає, що «на свідомість деяких суддів лякаючий вплив чинить перспектива підпасти під розслідування політиків, яким не подобаються їхні рішення, або «під вогонь» скарг громадян та інших [осіб], дуже не задоволених рішеннями цих суддів, — що позначається на незалежності судді [при здійсненні правосуддя]». У результаті застосування таких норм закону «навіть судді з міцною репутацією матимуть із боку такий вигляд, начебто їхня об’єктивність і незалежність — сумнівні». «А з урахуванням того, що судді згодом доведеться працювати під загрозою точно такої само політизованої процедури звільнення, — робить висновок Венеціанська комісія, — очевидно, створюється імідж судової влади, чия доля так чи інакше залежить від милості політичних сил, що порушує принцип незалежності суддів».

Я є головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права і правосуддя, котрий закон №769-VІІ так щедро наділив повноваженнями. Але я не голосував за цей закон.

Як представник України у Венеціанській комісії, що особисто брав участь в обговоренні й голосуванні більшості процитованих вище висновків Комісії, котрі стосуються реформування судової системи, я як ніхто знаю ставлення європейських експертів до цих питань.

Тому дуже хочу вірити, що закон №769-VІІ є тимчасовим заходом і незабаром відбудуться схвалені Венеціанською комісією зміни в Конституцію, які остаточно відсторонять Верховну Раду від участі у вирішенні кадрових питань у судах. Я закликаю своїх колег, народних депутатів України, керівництво Верховної Ради, прискорити цей процес.

І маю намір на кожному засіданні інформувати Венеціанську комісію про перебіг виконання її рекомендацій і реалізацію європейських стандартів у конституційному законодавстві нашої країни.

Сергій КІВАЛОВ, член Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), голова Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права і правосуддя.

Друкується в рахунок квоти Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права і правосуддя.