Німецькі експерти-політологи оприлюднили дослідницьку роботу проекту берлінського Фонду політики і науки «Мислимі несподіванки. 11 можливих напрямів розвитку російської зовнішньої політики». Якщо стисло викласти найголовніше, то автор одного розділу дійшов такого висновку: «Росія твердо переконана, що економічні санкції ЄС проти неї будуть скасовані в січні 2017 року. А вже наступного березня Кремль розпочне миротворчу кампанію, оскільки передбачає... початок третьої світової війни, відповідальність за яку нестиме передовсім канцлер ФРН Анґела Меркель.

Адже після зустрічі з новим президентом США Гілларі Клінтон вона піде на згубний альянс цих двох країн».


Що стосується третьої світової, то, як стверджують німецькі політологи, Росія знає, що їй... можна запобігти разом із Німеччиною. Утім, вона, на думку російської еліти, цю можливість відкине, а відтак припуститься великої помилки. На перший погляд, висновки дослідження скидаються на зібрання таємних теорій.

 

 

Кореспондент «Голосу України» взяла інтерв’ю у одного з авторів проекту, експерта із питань зовнішньої політики Сюзан СТЮАРТ (на знімку).


— Висновки дослідників цієї теми досить несподівані. Що дало підставу їх зробити?


— Ми спостерігали за розвитком подій упродовж останніх кількох років. Я у своїй частині роботи розглядала співпрацю російських політичних сил з певними партіями Німеччини. Також і за відносинами в економічному секторі. Це дало мені підставу проаналізувати ситуацію і її ймовірний розвиток у найближчій перспективі: що може статися далі?


Починаючи з 2014 року — часу анексії Росією Криму, підтримки нею війни на Донбасі, пізніші дії у Сирії та інше. Це здивувало багатьох західних політиків, істориків та експертів. Тому виник прискіпливий інтерес до майбутніх дій РФ — здебільшого в зовнішній політиці. Тож ми вирішили проаналізувати, що в майбутньому могло б стати для нас несподіванкою, щоби бути готовими до ймовірних ситуацій. «Програти», так би мовити, деякі можливі сценарії. Утім, не слід це розуміти, ніби ми думаємо, що саме так усе й складеться. Це — лише кілька прикладів можливого розвитку подій, щоб не бути зовсім не підготовленими на випадок, коли одна із них станеться.


— Ви також вважаєте, що Росія прагне відгравати домінуючу роль на світовій політичній арені...


— Так, це — висновок нашого дослідження: Кремль прагне домінувати в міжнародних відносинах. А щоб досягти цієї мети, він вважає за необхідне послабити інших політичних гравців на Заході: США, країни ЄС, у певних умовах також Німеччину. І Москва над цим дуже інтенсивно працює. Відтак для нас є сенс розглянути власні слабкі позиції та проблеми. Нині — це, зокрема, питання біженців, і як з ними обходитися. Звичайно, економічний розвиток також є темою. Усе це для того, щоб зміцнювати власні потужності та можливості. Також і стабільність — не лише в одній окремій країні, а й у всьому ЄС. «Наші слабкості та проблеми» — з огляду російської перспективи. Не кажу, що я їх розглядаю як такі. Але в дослідженні ще йдеться про те, як Росія бачить Німеччину і як Росія намагається впливати на її розвиток.


— Західні політики і громадськість загалом здивовані результатами вашого дослідження. Чому, на ваш погляд?


— Із 2014 року стало набагато більше учасників політичних інституцій Німеччини, які критичніше та прискіпливіше розглядають дії Росії. Вони почали краще розуміти, як функціонують російські інституції, і що їх мотивує.

Однак є також чимало таких, хто реагує ще наївно, або й недостатньо вивчивши цю країну. Треба дивитися у витоки: німецька історія, досить велика готовність Німеччини до самокритики, що, втім, не означає недолік, але часом вона буває перебільшена. Також почуття провини через дії Німеччини у Другій світовій війні. Та деяке почуття вдячності до СРСР і Росії щодо розвитку подій 1989 року. Відіграють роль часткові антиамериканські настрої — часто з відповідним позитивним ставленням до Росії. Існують також страхи: «Що буде, якщо Росія стане нашим ворогом? Що це означатиме?» Сильний страх перед можливою війною у разі ворожих відносин із РФ.


— Ви стверджуєте, що Росія співпрацює з протилежними політичними таборами. В чому тут протиріччя?


— Треба розуміти російську позицію. Йдеться загалом не про ідеологію. Хоч дехто вказує на новий російський консерватизм з його усталеними цінностями, котрі пропагуються у РФ. Але, як на мене, то це — інструменталізовані засоби для досягнення мети. Це не ідеологічна позиція, а лише мета послабити інших політичних гравців, крім інших, також і Німеччину. Для цього застосовуються будь-які засоби: для російської сторони байдуже, яку ідеологію мають її можливі партнери та на яких полях вони грають...


— Що тут є небезпекою?


— Про безпосередню небезпеку для Німеччини не йдеться. Більша ймовірність загрози полягає у тому, що Росія зацікавлена повернутися до світового порядку, де панує сила, де менші держави не мають права голосу, де йдеться про концерн влади, де важливі й сильні гравці на політичній арені поміж собою вирішують долю інших, що Росія знову домінуватиме серед країн-сусідів. Невелика кількість сильних країн — США, Росія, Китай, значно менше ЄС — практично зійдуться і вирішать, яким має бути порядок у світі.


Інтерв’ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.


Берлін.