Минулого тижня МВФ таки надав Україні довгоочікуваний третій транш кредиту у сумі майже мільярд доларів. Подію можна оцінювати по-різному. Напевне, кожен знає, як воно буває, коли позичаєш гроші у знайомих. Після того, як нарешті тримаєш у руках готівку — зітхаєш із полегшенням. Але скоро приходить час повертати гроші. Куди й дівається той піднесений настрій! А часто чухаєш потилицю, дорікаючи собі, що заліз у борги.
Наш Президент П. Порошенко, судячи з усього, розцінює цю мільярдну позичку як шалений успіх вітчизняної економіки. Петро Олексійович не лише полегшено зітхав, а й радісно хрестився, сповіщаючи напередодні прилюдно про можливість виділення незабаром Міжнародним валютним фондом коштів. А після ухвалення позитивного для України рішення вночі з гордістю розмістив повідомлення про це у Фейсбуці. Оптимістичний настрій Президента зрозумілий: є надія, що знецінення національної валюти пригальмується, найближчим часом вдасться уникнути інфляційних стрибків і невдоволених владою поменшає.
Зрозуміло, що нинішній українській владі з кредитом кинули авансом черговий рятувальний круг (хоча МВФ і вказує на успіхи у просуванні реформ). Заходу не потрібна нестабільність у державі, яка протистоїть Росії...
Отже, минулого тижня третій транш надійшов до НБУ. Але помиляється той, хто уявляє, що Нацбанк поклав до сховища чергову купу грошей. Насправді більшу частину кредиту Україна отримала не готівкою, а в СПЗ. Це так звані спеціальні права запозичення — резервний платіжний засіб, що емітується МВФ та існує лише в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках. Тільки частину кредиту Україна одержала в міжнародних валютах.
Треба додати, що транш від МВФ наша держава може використовувати тільки на підтримку курсу гривні. Ці гроші заборонено залучати в економіку. Але кредит — позитивний сигнал для України, адже він відкриває можливості для одержання іншого пов’язаного фінансування. Зокрема, ми можемо отримати 1 млрд. дол. від розміщення єврооблігацій під гарантії Міністерства фінансів США. А вже ці кошти дозволено спрямовувати на залатування бюджетних дірок.
За умови надходження згаданих позик, а також залучення наступного, четвертого, траншу від МВФ у розмірі 1,3 млрд. дол. наші міжнародні резерви, за прогнозами НБУ, до кінця цього року можуть зрости з 14,1 млрд. дол. до 17,2 млрд. дол., що зміцнить гривню.
Але потилиці простим українцям доводиться чухати вже тепер. Нині показник зовнішнього боргу становить понад тисячу доларів на душу населення. Здавалося б, сума не така катастрофічна. Але проблема у кількості тих, хто заробляє кошти, щоб борги віддавати. У нас багато пенсіонерів і непрацюючих. Тож якщо розподілити борг на тих, хто трудиться і платить податки до бюджету, сума зросте одразу принаймні утричі. А коли врахувати і внутрішні борги, приміром, кошти, залучені країною під облігації внутрішньої державної позики, то загалом набігає 67 мільярдів доларів. Це майже 1661 млрд. грн. Тут можна помітити, що цифра наближається до обсягу валового внутрішнього продукту, який торік становив 1979,5 млрд. грн. Тобто ми завинили вже майже стільки, скільки виробляємо за рік в усіх галузях економіки на території держави.
Хоча, як і очікувалося, з отриманням третього траншу курс гривні дещо зміцнився, і долар коштує менше 26 грн., це не заважає дорожчати у супермаркетах м’ясу і молоку. Скраплений газ, що ним заправляють автівки, вже взяв на АЗС планку в 13 грн. за літр, додавши за тиждень до своєї цін ще одну гривню. Під цей вид палива масово перелаштовували свої машини таксисти, перевізники, усі, хто багато їздить та для кого автомобіль — заробіток. Встановлення відповідного обладнання на машини — справа не з дешевих. Але водії часто вдавалися до цих технічних хитрощів, щоб мати змогу заправлятися скрапленим газом, а не бензином, який був ледь не вдвічі дорожчий. Та якщо так піде далі, усі, хто зробив переобладнання, можуть пошкодувати. Газ наздоганяє бензин, отже, це втрачає будь-який сенс.
У сухому залишку — про банківські новації. НБУ знизив облікову ставку до 15% річних. Раніше було 15,5%. Це п’яте зменшення ставки за останні п’ять місяців. Та для населення кредити, найімовірніше, від такого кроку не стануть доступнішими. Нині комерційні банки пропонують фізичним особам кошти під 30—32% річних. Здавалося б, аномалія, що Нацбанк дає комерційним банкам позики під 15%, а останні кредитують населення за вдвічі вищою ставкою. Але керівники комерційних банків так аргументують свою позицію: мовляв, у їхніх портфелях велика частка безнадійних кредитів, які фінустанови не можуть вибити у клієнтів. Звідси і висока ставка, бо банки так перестраховуються.
