«Теплі кредити» від уряду мають попит серед населення. Понад 140 тисяч домогосподарств в Україні вже взяли «у борг» майже два мільярди гривень. Крім того, у містах, районних, обласних центрах діє мало не 40 своїх програм компенсації «теплих кредитів». У Києві влада пропонує грантову програму «30 на 70» і допомагає сплатити борг за «теплі кредити» від держави членам ЖБК і ОСББ. Знаючі люди кажуть, що кошти, витрачені на утеплення багатоквартирного житлового будинку, окупляться протягом 1-3 опалювальних сезонів тому, що платити за комуналку доведеться реально менше. Ми поговорили з людьми, чиї будинки в цьому році вдруге беруть участь у цих програмах.
Як розповів активіст із ЖБК «Хімік-14», що на Троєщині, Андрій Волощенко, до їхнього кооперативу входять два будинки. Торік одну будівлю зовні утеплили й обладнали індивідуальним теплопунктом з автоматикою, яка регулює відповідно до погоди температуру в будинку, що дає змогу заощаджувати. За інший будинок взялися нинішньою весни, ще раз взявши участь у конкурсі на одержання гранту «30 на 70», де 30 відсотків витрат на заплановані роботи несуть мешканці, а 70 — виділяються з бюджету столиці. «Результатами ми залишилися задоволені, тому й обладнуємо другий будинок, — розповідає Андрій Волощенко. — Взимку у квартирах модернізованої будівлі було тепло й сухо, а раніше зустрічався грибок на стінах, через стики в панелях проникала дощова вода. У найхолоднішому місяці нинішнього року — січні, ми заплатили за лічильником по 14 гривень за квадратний метр житлоплощі, а в сусідніх будинках зі звичайними тепломірами платили по 15. Коли ж у лютому температура повітря підвищилася, ми заплатили вже по 10 гривень. А нашим сусідам продовжували так само топити. Нескладно було оформити документи та приєднатися до конкурсу «30 на 70». Там не дуже великий пакет документів. А от з індивідуальним тепловим пунктом довелося повозитися, погоджуючи кожний крок і «штурмуючи» підрозділи «Київенерго».
На вулиці Братиславській багато років існує ОСББ «Київенерго». Його голова Олена Свінтозельська розповіла, що брала участь у програмі міста й утеплила частину будинку, а цього року утеплює другу частину. «Раніше самотужки ми обладнали власну бойлерну. На це пішло два роки та багато нервів, — розповідає Олена Валеріївна. — Тоді й поставили регулятор температури на теплолічильник. Установили також светлодіодні лампи в парадних, вони дають економію з електрики 2,5 тисячі гривень на місяць. Платимо в цілому за комуналку менше. Навесні взяли участь у конкурсі на утеплення другої половини будинку. Я взяла й «теплий кредит» у банку, тому що значну частину грошей нам поверне й місто (за своєю програмою підтримки), і держава. Зараз будівельники приступили до робіт і «катаються» у люльках по стіні нашого будинку. До холодів буде все готове».
За даними Київської міськдержадміністрації, торік «енергомодернізувалися» 16 багатоповерхівок, які долучилися до програми «30 на 70». У нинішньому році переобладнаються вже 62 будинку, але задовольнити всіх бажаючих не вийшло.
— Киянам вигідно брати участь у програмі «30 на 70» і при цьому брати в держави кредит, — пояснює заступник голови Київської міськдержадміністрації Петро Пантелєєв. — Вони використовують гроші кредиту, щоб заплатити місту свою обов’язкову частину, а місто компенсує їм 30 відсотків банківського кредиту. Ще 40 відсотків погасить держава в рахунок вартості використаних будівельних матеріалів. Виходить досить вигідно. Застосовуючи таку схему, мешканці 100-200 квартирного будинку можуть, наприклад, облаштувати собі сучасний теплопункт із погодним регулятором подачі тепла, який, на хвилиночку, коштує майже 350 тисяч гривень, і зменшити свої щомісячні витрати на опалення більш як на 20 відсотків. Для цього з кожної квартири потрібно буде зібрати приблизно 400 гривень. Витрати окупляться за одну зиму. Тому досвідчені керівники ЖБК і кондомініумів по другому разу беруть участь у наших програмах. У нинішньому році, на жаль, не всі бажаючі одержали гранти. Київрада виділила для цього 20 мільйонів гривень (торік було всього п’ять). Бачимо, що в наступному році) програму потрібно розширювати — городяни спокійно освоять і 50 мільйонів.
Багато жителів столиці не хочуть створювати ОСББ і сподіваються, що ЖЕК їх «утеплить» і «відремонтує». Ще раз поясню: реєструючи кондомініум, не обов’язково самим обслуговувати свій будинок. За вашим рішенням ЖЕК може залишитися з вами на будь-який час. Але, оформивши документи про створення ОСББ, мешканці матимуть право брати участь у таких програмах, як «30 на 70», одержати допомогу від міста та від держави, щоб поліпшити стан своїх будинків. У міста зараз немає можливості винятково за рахунок бюджету ремонтувати й термомодернізувати будинки, на це підуть мільярди й роки, а час втрачати не можна. Зберегти житловий фонд — завдання спільне міста, держави та власників квартир. У Києві ми створили механізм допомоги громадянам, «обкатали» його й пропонуємо всім скористатися.
— У моєму будинку поки що теж не створили ОСББ, — відповідає на наше запитання Петро Пантелєєв. Двічі збиралися, але частина мешканців заявляла: «нехай краще ЖЕК працює, він нас влаштовує». А днями до мене прибігали й критикували жековців. Чимось вони вже не догодили. Коли мову заводжу, що настав час щось змінювати, кажуть: «ні, нехай працюють». Але нічого. Думаю, скоро створимо й у моєму будинку ОСББ. Бачу: люди вже не такі категоричні в цьому питанні.
Як в інших містах країни, які не мають фінансових можливостей столиці, справляються із завданнями з енергомодернізації й завдяки чому? Їхні жителі також беруть «теплі кредити», але, крім цього, в 100 містах мерів, що приєдналися до Договору, — добровільного європейськогоу об’єднання органів влади, працюють над енергоефективністю іншими способами. До 2020 року ці населені пункти зобов’язалися скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу, знизити на 20 відсотків використання викопного палива, а натомість збільшити використання відновлювальних джерел енергії. Київ, до речі, готується підписати Договір мерів у листопаді цього року. У багатьох є успіхи в цій справі. Міським адміністраціям допомагають різні європейські організації й фінансові інститути. Не дуже давно про них розповіли в Українському кризовому медіа-центрі.
У Долині Івано-Франківської області, приміром, перші проекти енергоефективності запустили 2010 року. «За ці роки вдалося знизити більш як на 60 відсотків споживання газу в установах бюджетної сфери. А використання нетрадиційних джерел енергії становить уже 31 відсоток,— каже заступник міського голови Долини Володимир Смолій. — Зараз реалізуємо проект на мільйон євро з утеплення багатоквартирних будинків, і через три роки половина житлових будівель у місті буде термомодернізована».
За словами директора департаменту економічної політики міськвиконкому Луцька Олександра Озиновича, в їхньому місті завдяки договору з ЄБРР проводиться реконструкція системи теплопостачання, а за допомогою гранту в 500 тисяч євро від «НЕФКО» починається модернізація системи водопостачання. У місті жителі активно створюють кондомініуми та беруть кредити в банках на термомодернізацію своїх будинків. Діє й програма підтримки містом капітальних ремонтів житлових будівель.
У Славутичі, як повідомив міський голова Юрій Фомічев, наймасштабніший проект — термомодернізація школи й дитячого садка. Кошти — 721 тисячу з 975 тисяч євро надала Єврокомісія.
На думку представників українських міст, підвищення тарифів — найкращий мотиватор для того, щоб займатися енергомодернізацією. Вони вважають: з людьми потрібно говорити чесно, без загравання та популізму, пояснювати, що тариф на тепло повинен бути об’єктивним, і кожний може зробити щось для змін на краще. «Після непростого періоду модернізації в громад залишатиметься більше коштів на розвиток, які раніше йшли на оплату неефективного енергоспоживання, — пояснює міський голова Вознесенська Віталій Луков.
Представники міських адміністрацій говорять, що з нетерпінням очікують на появу й розвиток ринку газу, тепла й електроенергії. «У нас через відсутність конкуренції відносини між постачальниками послуг і споживачами перевернуті з ніг на голову, — пояснює Віталій Луков. — Постачальник пропонує своє тепло або воду так, начебто споживач йому вже щось винен. Доки на цьому ринку не буде вибору, доти залишиться диктат монополістів, а людям житиметься складніше».
