«Голос України» уже розповідав про «залізних бабусь війни». Це героїчні люди літнього віку, які залишилися на захопленій ворогом території й своїми вчинками та словами демонструють окупантам, що Донбас — це Україна. А от «залізних бабусь тилу» ми зустріли у Всеукраїнській благодійній організації «Турбота про літніх в Україні». Більшості волонтерів уже давно за шістдесят. І вони всі разом уже протягом багатьох років роблять чимало для допомоги та підтримки таких само людей старшого покоління. А тепер ще й опікуються нашими захисниками. А хто краще це зробить, як не мами й бабусі. Для них українські воїни продовжують залишатися дітьми, про яких треба турбуватися, огортаючи їх материнською любов’ю...
За словами керівника благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» Галини Полякової, її волонтери відправили на фронт понад 400 пар теплих вовняних носків, майже дві тисячі пар білизни, 400 штук бандан, 780 пар рукавиць.
— Я шию з радістю, бо знаю — це для наших дітей, — розповідала 76-літня Ніна Рачкінда з Житомира. — І роблю це з натхненням, сподіваючись на те, що дасть Бог, і ця війна скоро закінчиться...
Але ж спочатку вони, як і всі ми, дуже надіялися, що це протистояння не надовго, і наші хлопці незабаром повернувся додому. Та вийшло інакше... Керівник житомирського регіонального відділення «Турботи про літні» Таїсія Войцехівська згадує: від самого початку вирішили зшити одну невелику партію «допомоги». Одержавши її, бійці з передової телефонували зі словами вдячності й проханнями зшити ще. А для білизни використовувати тканину значно веселішу: «Та хоч із покемонами чи мультиками. Тільки б яскраві». Мовляв, нехай хоч у цьому елементі одягу відсутнє військова колірна одноманітність. От «залізні бабусі тилу» і почали підшуковувати відповідні тканини, а саме виробництво поставили практично на потік. І тепер себе інакше як «Диверсійно-швейним батальйоном» і не називають.
А в соціальних мережах час від часу з’являються жартівливі екстрені повідомлення приблизно такого змісту: «Друзі! Хелп! У нашому батальйоні закінчилася тканина для труселей (зовсім).... «Бійці» починають бити байдики й розкладатися! Потрібна допомога!» І люди відгукуються: хто грішми, хто матеріалом, а хто й швейну техніку дарує. Тому спільними зусиллями в підсумку вдалося послати українським бійцям дві тисячі штук «веселої» білизни.
До того ж «залізні бабусі» сплели понад сім кілометрів (!) маскувальної сітки. І як пожартував один боєць, тепер він з побратимами зможе в літню спеку не бентежити «сепарів мальтяшними трусами».
— А ще на фронт було відправлено 27 маскувальних білих костюмів і більш як три тисячі маленьких подушечок для наших танкістів і артилеристів, — розповідає Галина Полякова. — До речі, один із таких м’яких подарунків урятував бійця від смерті. У подушці застряг осколок ворожого снаряда.
Ну і як можна обійтися без солодощів, якщо ми говоримо про бабусь. Завдяки їхнім старанням на фронт поїхало понад дві з половиною тонн (!) домашньої випічки.
— Нам дуже хотілося, щоб та дитина, яка сидить в окопі, з’їла наш пиріжок і відчула всю любов, що її ми вкладали в цю випічку, — сказала волонтер хмельницького відділення «Турботи про літніх». — А найголовніше — знали, що дома їх пам’ятають і чекають...
Не залишають турботливі бабусі без уваги й тих бійців, які проходять реабілітацію після поранень у тилових госпіталях. Підгодовують хлопців домашніми тортиками та тістечками, щоб підшефні швидше виліковувалися.
«Диверсійно-швейний батальйон» за роботою.
Фото із сторінки в Facebook благодійної організації «Турбота про літніх в Україні».
