У середу Тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації на Донбасі підписала рамкову угоду про розведення озброєння в районі трьох населених пунктів — Станиця Луганська, Золоте, Петровське. Досягнутий консенсус у форматі переговорів «Україна—ОБСЄ—Росія» політики, військові, міжнародні партнери та експерти коментують по-різному. При цьому у всіх виникає питання — що далі? Чи стане ця маленька «технічна перемога» переговірників початком реальної стабілізації на сході України?
Перші три ділянки розведення сторін на Донбасі були визначені через їхнє гуманітарне значення. Про це заявила Перший заступник Голови Верховної Ради України, наш представник на переговорах у Мінській групі Ірина Геращенко: «У Станиці Луганській вщент зруйновано міст, люди просто не можуть переходити через річку, і ми давно говоримо про необхідність ремонту цього мосту. У Золотому ми ще в березні відкрили КПВВ, але бойовики так і не дали дозволу, щоб він працював. Так само й у Петровському — це винятково гуманітарне питання».
За словами представника України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євгенія Марчука, у рамковому документі прописані чіткі механізми відповідальності за порушення умов угоди й описано, що саме вважається порушенням. Він зазначив, що заборона або блокування пересування спостерігачів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ розцінюється як друге за тяжкістю порушення після стрілянини. Також передбачені механізми швидкої нейтралізації таких порушень аж до залучення представників Тристоронньої контактної групи, проведення термінових відеоконференцій. На прес-конференції в четвер Євгеній Марчук повідомив, що під час засідання контактної групи присутні там представники так званих ДНР/ЛНР зателефонували Плотницькому і Захарову, а ті підтвердили, що підпишуть текст цієї рамкової угоди.
Своєю чергою народний депутат України, координатор групи «ІС» Дмитро Тимчук скептично ставиться до зазначеного документа, посилаючись на гіркий досвід численних «перемир’їв» і «режимів повного припинення вогню на Донбасі». Крім цього, експерт звернув увагу на термінологію угоди, яку підписали спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдік, представник від української сторони Леонід Кучма й від РФ Борис Гризлов. Текст розміщено на сайті ОБСЄ (http://www. osce. org/ru/cіo/266271? download=true). «Зовсім незрозуміло, як українська сторона могла підписати документ, у якому російсько-терористичні війська тільки на Донбасі названі (замисліться!) «збройними формуваннями окремих районів Донецької і Луганської областей України». В угоді ж нам подають два армійські корпуси ЗС РФ як якісь «місцеві» формування. Простіше кажучи, згідно з документом, який підписала українська сторона, війна на Донбасі — не агресія РФ, а «внутрішній конфлікт». І потім ми дивуємося, що на Заході події в Україні повсякчас називають «громадянською війною», — коментує Тимчук підписаний у Мінську документ.
А екс-представник України в Тристоронній контактній групі Роман Безсмертний загалом позитивно оцінює підписання цієї угоди. Він вважає, що з таких речей «може скластися великий мир». Водночас каже, що за межами останніх домовленостей залишилося питання життя громадян України в так званій сірій зоні на Донбасі.
«Якщо ми подивимося на аналогічні місця, де війська через тактичні дії були розведені й виникли сірі зони, не підконтрольні жодній стороні, то, зазвичай, ці зони безлюдні, там зруйновано інфраструктуру», — сказав Роман Безсмертний в інтерв’ю «Радіо «Свобода». Він не виключає, що виникнуть проблеми і з дотриманням режиму тиші, а також доступом спостерігачів ОБСЄ до схеми відведення та в місця дислокації підрозділів.
Стосовно сірої зони є побоювання не тільки гуманітарного характеру. Не раз саме ці зони ставали об’єктом пильної уваги противника, який намагався їх захопити, і треба визнати — це йому вдавалося. Що стосується відведення озброєння, то, згідно з пунктами Мінських угод, він можливий на сьомий день повної тиші в зоні бойових дій. Однак, судячи зі зведень штабу АТО, стовідсоткове перемир’я на Донбасі не встановлено. А ГУР МОУ постійно повідомляє про нові поставки озброєння, техніки та живої сили з території РФ в ОРДЛО. Днями Кремль відправив туди свій 56-й «гумконвой». Уже традиційно після таких «посилок» гібридні формування відновлюють активні дії. При цьому використовуючи мобільне перекидання навіть відведеної техніки до переднього краю. І поки наш кордон не на замку, навряд чи можна говорити про перемир’я на постійній основі.
Українські представники в Тристоронній контактній групі не раз порушували питання про контроль над кордоном, пропонуючи створити п’яту підгрупу в мінському форматі, яка б займалася цією проблемою. Однак «Росія впадає в істерику, щойно згадується кордон на Донбасі», каже Євгеній Марчук. «Ми запропонували: дайте доступ ОБСЄ в зону кордону в півтора-два кілометри. Нехай не ми виходимо на кордон, а щоб СММ ОБСЄ мала доступ до нього», — сказав представник України в підгрупі з питань безпеки, підбиваючи підсумки останньої зустрічі в Мінську. За його словами, важливо, щоб спостерігачі могли бачити й фіксувати всі військові ешелони, які надходять із території РФ на нашу територію.
