Не вмирайте, хлопчики,
не треба!
На землі цій праведно живіть.
Рано вашим душам йти до неба По травичці росяній ходіть.
Сонечку ранковому радійте,
Квітам навесні і солов’ям.
Умирати, хлопчики, не смійте.
Треба жити, треба жити вам!
Треба поле хлібом засівати
І приводити цю землю до пуття...
Вас не для війни ростила мати,
Вас родила мати для життя.
Але ворог йде на ниви рідні
Любий край наш топче чобітьми.
Гаснуть душі, наче зорі срібні,
І свічки запалюємо ми.
Душу біль пече, душа благає:
Війни ці зухвалі припиніть!
В нас весна так квітами палає,
Закликає в цьому світі жить...
Котяться з очей сльозинки
дрібні,
Перед образом вклякаєм ми...
Хлопчики, ви дуже нам потрібні.
Ми гордитись хочемо дітьми
І онуків рідних пригортати
Зустрічати радо з гарних снів...
Пісню колискову їм співати....
І живими бачити синів.
Не вмирайте, хлопчики, не треба,
В мирі на Землі святій живіть.
В мріях чистих ви летіть до неба,
Сійте хліб і діточок ростіть.
