Жити з добром у серці, щоб ніколи не повторилося зло

Юліана ШЕВЧУК.

28 вересня 2016 359

Жити з добром у серці, щоб ніколи не повторилося зло

До 75-х роковин трагедії Бабиного Яру

Учора у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання «75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність». Слухання пройшли на найвищому державному рівні. У них узяли участь Президент України Петро Порошенко та Президент Ізраїлю Рувен Рівлін, народні депутати України, члени уряду, представники різних конфесій, дипломатичного корпусу, національних товариств, правозахисники, науковці-дослідники, делегація Кнесету (парламенту) Держави Ізраїль. У кулуарах парламенту за кураторства Інституту національної пам’яті розгорнуто виставку до роковин трагедії Бабиного Яру. Парламентські слухання відкривають серію заходів, присвячених вшануванню пам’яті загиблих у Бабиному Яру.

Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко у вступному слові зазначила, що дуже велика честь приймати в українському парламенті високих гостей, котрі були свідками цієї трагедії.

«Пам’ять про трагедію Бабиного Яру є невід’ємною складовою пам’яті українського народу, — наголосила вона. — Урочище Бабин Яр — це трагедія єврейського народу, а тому розділяємо біль європейського народу. Водночас це місце скорботи і українського народу і є символом національного примирення». Адже у Бабиному Яру загинули представники різних народів, не лише євреїв, а й українців, поляків, ромів, українська поетеса Олена Теліга та її чоловік, багато видатних українців також знайшли смерть у Бабиному Яру. За різними оцінками, повідомила І. Геращенко, у Бабиному Яру загинуло від 70 до 200 тисяч людей, тож завдання нинішніх істориків — встановити ім’я кожного загиблого.

«Мені важко, але я щаслива, що переді мною стільки молодих людей, що я можу їм сказати два-три слова, з якими вони повинні пройти все життя: нехай вам завжди буде щастя і щоб у вас було багато розуму для того, щоб жити і творити для нашої Батьківщини», — такими словами звернулася до учасників слухань голова Асоціації праведників народів світу і Бабиного Яру міста Києва Софія Ярова. Під час Німецько-радянської війни вона врятувала від неминучої страти сімох євреїв. А у 16 років була учасницею оборони Києва. Нині їй уже за 90. «Треба жити з добром у серці, з ненавистю до тих, хто робить зло для нашої Батьківщини. Ви повинні все зробити, щоб жити в Україні щасливо, — сказала Софія Григорівна, закликавши молодь зробити все, щоб таке зло, яке було у Бабиному Яру, більше ніколи не повторилося, щоб ніколи не довелося бачити, як дітей живцем кидають до ями.

Керівник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович відзначив, що в парламенті приймаються політичні рішення, які визначають шлях розвитку країни. «Але не знаючи минулого, можна повторити його помилки», — наголосив він, пригадавши новітню історію, Майдан, що завадив спробі повернутися до радянського минулого. В. В’ятрович відзначив ухвалення парламентом закону про декомунізацію, яким засуджено радянський тоталітарний режим, провівши історичні паралелі, які свідчать про те, що Бабин Яр став ілюстрацією взаємовідносин між двома тоталітарними режимами — радянським та нацистським. За історичними даними, лише за два дні — 29-30 вересня 1941 року — було вбито понад 30 тисяч київських євреїв. Але історія Бабиного Яру не обмежується цими двома днями. Упродовж гітлерівської окупації тут вбивали військовополонених та душевнохворих, за національною ознакою, радянських підпільників та українських націоналістів, котрі наважилися зі зброєю в руках боротися проти нацистського режиму. Потім, у повоєнні часи, радянська влада робила все можливе, аби стерти пам’ять про Бабин Яр. Проте громадськість протистояла цьому. На одному з таких мітингів Іван Дзюба закликав до єднання українців та євреїв до знищення тоталітарного режиму. Бабин Яр є водночас символом Голокосту та пам’яттю загиблих представників інших народів.

Голова асоціації єврейських організацій Йосип Зісельс закликав культивувати не лише національну пам’ять, а й шанувати пам’ять інших народів, котрі проживають на території України. Він поінформував, що за ініціативою асоціації у школах країн колишнього СРСР започатковано шкільну програму «Толерантність: уроки Голокосту». Промовець також застеріг, що там, де вбивали, на таких місцях, як Бабин Яр, не можна нічого будувати і проводити розважальні заходи.

Президент Світового конгресу українців Євген Чолій у своєму виступі відзначив, що Україна зараз є жертвою неоголошеної Росією війни, метою якої є знищити українську державу і повернути панування Росії. На жаль, відзначив він, є багато високопосадовців, для яких політичні та економічні інтереси вищі за людські життя. «Напевно, вони забули уроки Бабиного Яру, — сказав Є. Чолій. —

Вшановуючи пам’ять жертв Бабиного Яру, маємо запобігти новим людським трагедіям на Донбасі та в Криму і довести світові, що Україна стримує агресора перед Заходом і захищає європейські цінності.

А тому європейське співтовариство має продовжувати санкції проти Росії, допоки вона не деокупує Крим і не припинить військову агресію».

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Ірина Подоляк зазначила, що трагедія Бабиного Яру є стимулом до переосмислення цінностей, у тому числі й підпорядкування людського життя певній ідеології та політичним програмам. На її погляд, шкільні підручники історії мають бути написані на принципах ідеологічної нейтральності.

Голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Григорій Немиря нагадав, що міжнародна спільнота, окрім Нюрнберського процесу після Другої світової війни, створила шість трибуналів за військові злочини проти людяності — зокрема, під час югославського конфлікту. «І коли нині, Україна стала жертвою агресора Росії, маємо сподіватися, що політичні лідери засвоїли уроки Нюрнбергу і усвідомлюють, що їх відповідальність за нереагування на жорстокі злочини проти миру, незаконні військові дії та безкарність рано чи пізно їх наздожене», — сказав Г. Немиря.

Учасники слухань вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих, невинноубієнних.

За історичними даними, лише за два дні — 29—30 вересня 1941 року — було вбито понад 30 тисяч київських євреїв.