Ці слова з відомої пісні-реквієму на слова Богдана Лепкого стали лейтмотивом книги-звернення до співвітчизників, які стали жертвами тоталітарного режиму, та сучасників з назвою «Соловецька печаль України», презентація якої відбулася у Національній історичній бібліотеці. Упорядник видання — оглядач газети «Голос України» Світлана Чорна — представила збірник статей, присвячених українцям, знищеним у сталінських соловецьких таборах, розстріляним у карельському урочищі Сандармох, замордованим на будівництві Біломорканалу (серед них і раніше надруковані у парламентській газеті). Вона назвала імена діячів української культури, науки, політиків, які «на честь Жовтневої революції» з кулею у голові лягли у чужу холодну землю: Микола Зеров, Лесь Курбас, Мирослав Ірчан, Матвій Яворський, Антін Крушельницький, Степан Рудницький.
Присутній на презентації заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак нагадав, що наступного року виповнюються 80-ті роковини від початку Великого терору. Тож планується низка меморіальних заходів. Поет, депутат Верховної Ради кількох скликань Іван Драч (на знімку), який першої Соловецької прощі 1997 року відвідав Сандармох і архіпелаг, де був один із найстрашніших таборів смерті, розповів, як тоді письменник і дисидент Євген Сверстюк віз на собі з Києва через Москву і Петрозаводськ дубовий хрест. Той хрест і нині стоїть в урочищі, де восени 1937-го було розстріляно «соловецький етап» — 1111 в’язнів. Спогадами про свої поїздки до місць масових розстрілів наших земляків поділилися радянський політв’язень Михайло Михалко, голова ГО «Соловецьке братство» Георгій Лук’янчук, настоятель Покровської церкви Володимир Черпак, заслужений артист України, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко. У його виконанні прозвучала пісенна присвята мученикам таборів. Закінчився захід на оптимістичній ноті — закличною піснею Січових стрільців «Червона калина» під акомпанемент бандури Віталія Мороза.
Вл. інф.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
