Два дні, 1 і 2 жовтня, в замку Любарта, пам’ятці архітектури загальнодержавного значення, символу Волині рікою лилися хмільні напої. Фестиваль пива і м’яса, який проводили тут бізнесові структури, викликав у місті неоднозначні думки. Насамперед тому, що численні гості міста, які, скориставшись майже по-літньому теплою погодою, вирішили відвідати старовинну фортецю на березі Стиру. Проте на більшість із них чекало розчарування. Бо приїхали вони сюди подивитися не на юрби підпилих людей і не на барвисті торгові ятки, а помилуватися величними мурами і вежами замку, відчути дух минулих століть, а в Луцьку їм подарували «сюрприз» — ярмарковий балаган з морем спиртного.

Особливо прикро, що подивитися на пам’ятку архітектури у вихідні разом із батьками і вчителями приїхало багато дітей і підлітків. Що вони винесуть із цієї довгоочікуваної екскурсії? А хто тут господар, було зрозуміло хоча б з того, що вхідні квитки продавали в автопричепі з рекламою хмільних напоїв, а не, як зазвичай, в кіоску, що на території замку. Тобто на два дні працівники Луцького державного історико-культурного заповідника віддали древнє замчище, як якийсь бар, в оренду пивному бізнесу.
Користувачі соціальних мереж теж гостро відреагували на такі дії дирекції заповідника і міської ради.
— Гидко було дивитися, на що перетворили волинську святиню торгаші-бариги, — пише користувач на ім’я Іван. — До нас приїхали гості з Полтави. Вони захотіли подивитись замок Любарта, і мені було соромно за те, що вони там побачили... Мабуть, саме таких торгівців Ісус виганяв з храму. Невже в Луцьку не було місця, щоб влаштувати банальну п’янку-обжираловку, хоча б як вона гарно називалась?
— Замок став базаром. Сором, — із сумом відзначає користувач 666.
— Треба було назвати оту попойку «Алкаш-фест», — вважає Яна. —Пане Романюк (міський голова Луцька Микола Романюк. — М. С.), мені дуже соромно, що я і мої близькі за вас голосували. Більше ніколи вам віри не буде. Ви б там появилися хоча б, а то дозвіл незаконний на отой непотріб дали, а самі до сина на попойку не прийшли.
— Ганьба! Не фестиваль, а попойка! — налаштований ще більш категорично користувач Юрко. — Спеціально приїхав з Рівного «крафтового пива» випити... Та, пройшовши по колу, втік... Волиняни, приїжджайте в Рівне серед будня на пивзавод... буде свято!
Треба віддати належне лучанам, вони в своїй більшості не підтримали закликів організаторів фестивалю прийти у вихідні в замок попити свіжого пива. Так, як і автор цих рядків. Для них замок — це святиня, храм історії. Під воротами В’їзної вежі довелося спілкуватися з людьми, які прийшли сюди як екскурсанти. Їхньому обуренню не було меж, адже дехто з них їхав сюди за сотні кілометрів, а по-справжньому насолодитися пам’яткою архітектури не вдалося.
До речі, проведення таких заходів у Луцьку стає традиційним. У замку цього року вже двічі проводили фестивалі вуличної їжі, теж щедро здобрені спиртними напоями. Отож фортеця, зображення якої ми бачимо на 200-гривневій купюрі, з потурання обласного управління культури і міської влади Луцька поступово перетворюється на таку собі пивницю. Чи не час Міністерству культури поцікавитися діяльністю Луцького державного історико-культурного заповідника, для якого проведення подібних заходів стало цікавішим і пріоритетнішим, ніж питання збереження історичних пам’яток. За прикладом далеко не потрібно ходити, а варто виглянути з вікна кабінету директора заповідника Павла Рудецького на розриті чотири роки тому підвали ігрового дому ХVІІ—ХVІІІ cтоліть «Пекло» та, власне, на саму будівлю заповідника, знану в місті як будинок Косачів, яка покрилася загрозливою мережею тріщин. На цьому фоні інтерес заповідника до проведення пивних заходів виглядає аж надто підозріло.

Волинська область.

 

 

Цього разу квитки у замок продають власники пивного і м’ясного бізнесу.

Фото автора.