Аграрії Таврії довели, що навіть у посушливому степу вигідно вирощувати наше, вітчизняне «біле золото»
«Білі жнива» на Херсонщині розпочали там, де їх зроду-віку не було. У Каховському районі області збирають добірний рис, вирощений без чеків — на крапельному зрошенні. На експеримент з «благословення» Інституту рису НААН України зважилося приватне підприємство «Агробізнес», що в селі Мар’янівка. Тут ризикнули — і виграли.
— Придбали систему крапельного зрошення і на 22 гектарах поля висадили рис сорту «Прем’єр». На створення чеків не витрачалися і воду для поливу економили: влітку «крапелька» забирала 8900 кубометрів води на гектар, тоді як на звичайному зрошенні її потрібно було б у півтора разу більше, — розповідає фінансовий директор підприємства Данило Репілевський. — Врожай «білого золота» отримали не рекордний, але цілком пристойний — вісім тонн з гектара. Не буду обтяжувати складними фінансовими розрахунками, але скажу простіше: на кожну вкладену гривню розраховуємо отримати три. Адже продаватимемо не рис-сирець, а вже підготовлене для переробки на крупу зерно — сушарка в нашому господарстві є. Хіба що не збираємося реалізувати врожай одразу, а почекаємо кілька місяців, коли «сезонний фактор» зникне й оптовики запропонують кращу ціну.
Успіх надихає: наступного року на підприємстві планують збільшити площі під рис до сорока гектарів — адже на прибуткову культуру, якої в Україні вирощують недостатньо навіть для задоволення внутрішнього споживання, попит тримається стійкий. Та й ціна якщо перед жнивами і падає, все одно дає змогу з надлишком окупити всі виробничі витрати.
І так міркують не тільки в Мар’янівці. Заступник директора департаменту агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Андрій Недєлько каже: щороку в степах Таврії додається в середньому по сто гектарів рисових плантацій. Їх площа загалом сягнула 7600 гектарів — саме за рахунок крапельного зрошення. Посіви «білого золота» з’являються навіть у тих районах краю, де рис не сіяли ніколи, і сусіди уважно спостерігають за роботою рисоводів-початківців. Аграрії, звичайно, не надто вірять запевненням науковців, що на звичайному полі можна отримувати гарний врожай рису. Але варто одному підприємливому дядькові на власному прикладі довести, що на екзотичній поки що культурі можна добре заробити, як на другий рік плантації за його прикладом створюють інші сільгосппідприємства та фермерські господарства.
І це на користь вітчизняній економіці в цілому: адже нині Україна закуповує тисячі тонн рису в далекому зарубіжжі — Індії, В’єтнамі, Таїланді. Буде більше крупи вітчизняного виробництва — зменшиться залежність від імпорту. Хтозна, може, колись Україна з імпортерів рису перетвориться на його експортера — адже наш рис і розвариста каша чи духмяний плов з нього нічим не гірші від зарубіжних.
Перші тонни рису нового врожаю — просто з комбайна.
Гарним врожаєм Данило Репілевський задоволений.
На знімку: добірні рисові зерна, вирощені у таврійському степу завдяки крапельному зрошенню.
Фото Сергія ЯНОВСЬКОГО.
