Як за 12 років зробити понад 400 операцій на серці, знають у Кіровоградському обласному кардіодиспансері. І як у 37 років вилікувати вроджену ваду серця — теж.

На роботу серця впливає все: скільки людина спить, чим дихає, як і що їсть, скільки кроків робить за хвилину, які фізичні навантаження дає на організм, скільки сигарет викурює тощо. Симптомів неправильної роботи серця вкрай багато. Визначити самостійно, в чому проблема, неможливо. А вдаючись до самолікування, можна розпрощатися з життям.

Але варто знати одне: в Кропивницькому є фахівці, які мають гарну репутацію навіть в європейських спільнотах, а оснащення кардіодиспансеру — одне з найкращих в Україні.

«М’яз серця постійно качає кров по організму — виконує роль насоса, — пояснює завідувач відділення рентгенендоваскулярної діагностики і лікування Віталій Крошка (на знімку). Всередині нього є спеціальні камери, які заповнюються кров’ю. Серце стискається і проштовхує із камер кров в одному напрямку — до мозку, рук, ніг. Серцю для нормальної роботи треба декілька речей. По-перше, кровопостачання серцевого м’язу (робота судин), йому треба поштовх, щоб серце стискалось. До серця, як по дротах, ідуть імпульси, які й спричиняють скорочення. За хвилину таких скорочень приблизно 80. По-друге, кров повинна йти в одному напрямку. Це забезпечують клапани. Наразі всі ці сфери можуть бути діагностовані та, за потреби, прооперовані у Кіровоградському обласному кардіоцентрі.

«Судини діагностуються за допомогою коронарографії. Якщо десь є звуження судини, то серцевий м’яз за ним недоотримує кисень і буде страждати. Тобто треба давати обхідний шлях або ж прибирати бляшку, яка заважає руху крові. Стентування — відновлення прохідності судини. Шунтування — створення обхідного шляху. Це відкрита операція, яка робиться з розрізанням грудної клітки і вшиванням нової судини», — розповідає лікар.

А починається все зі складного процесу — встановлення діагнозу. У Кропивницькому доступні 80—90 відсотків методів обстеження. Зокрема, за показаннями для аортокоронарного шунтування, заміна клапанів, імплантація штучних водіїв ритму при різних видах аритмії.

Кардіоопераційна — одна із кращих в Україні

У 2012 році за рахунок державної субвенції в онкодиспансері встановили ангіограф — з’явилась можливість стентувати коронарні артерії. Із 2015 року почалась розбудова відкритої операційної. На кону — 5 мільйонів гривень, але й можливість проводити операції на працюючому серці. Надсучасна операційна таки була облаштована в кардіодиспансері, як спеціалізованому закладі, де лікуються хворі з кардіологічною патологією.

Фото Ігоря ДЕМЧУКА.

«Розміщення такої операційної було заплановано ще під час будівництва закладу. Тому ми лише реконструювали те приміщення відповідно до сучасних вимог», — розповідає головний лікар Ганна Сухомлин (на знімку). — Насамперед встановили ламінарну вентиляцію, щоб будь-які мікроорганізми і бактерії, які постійно є в повітрі, виходили із приміщення і не потрапляли до ран під час операції. Другим кроком стало придбання сучасного обладнання, яке гарантує успішність операцій та значно полегшує роботу лікарів. Операційна лампа, наприклад, дає змогу працювати одночасно двом бригадам — використовується під час операцій складних типів. Наркозна станція має можливість багатьох налаштувань і працює в різних режимах. Апарат штучного кровопостачання (АШК) з чотирма насосами працює замість організму пацієнта та має функцію заміщення серця під час операції»...

Можуть прогнозувати вірогідність зупинки серця

Серед численного переліку доступних у Кропивницькому операцій — використання штучних водіїв ритму (міні-комп’ютери, які повністю відстежують діяльність серця і, за потреби, корегують її), шунтування, стентування. Під час багатьох захворювань може бути кілька варіацій оперування. Лікарі не беруться класти пацієнта на операційний стіл на процедуру «пальцем у небо». Перед тим проводиться спеціальне дослідження, яке дає можливість вирахувати вірогідність зупинки серця протягом кількох років.

«У разі звуження судин може бути два варіанти: шунтування чи імплантація стентів. Тоді ми використовуємо спеціальну програму, яка дає змогу прогнозувати тривалість життя людини в разі тієї чи іншої процедури. На-приклад, вірогідність смерті протягом двох років при проведенні стентування становить 10 відсотків, шунтування — 5. Лікар не може на свій розсуд сказати: «А я от хочу зробити шунтування». Такого немає. Ми орієнтуємося на доказову медицину і шукаємо оптимальні методи лікування конкретного пацієнта», — стверджує Віталій Крошка.

За умови, що є всі необхідні витратні матеріали, операція для пацієнта безплатна. Проте, оскільки кожному пацієнту все підбирається індивідуально, часто немає того, що потрібно.

«Ми отримуємо витратні матеріали від держави. Забезпечення ними здійснюється централізовано, адже закупівлями займається МОЗ. Тож є визначені розміри таких матеріалів. Проте кожному пацієнтові їх потрібно підбирати індивідуально, — каже Віталій Крошка і наводить приклад із практики. — Ми отримуємо 10 стентів розміром 3,5 мм на 18 і 10 — 2,75 мм на 18. А в людини ураження 4 на 24 мм. І як у цьому разі вирішувати питання? Це не виключення із правил. Це правило. Тому стент необхідного розміру доводиться оплачувати пацієнту».

Прооперували вроджену ваду серця в 37 років

Із початку роботи но-вої операційної (лютий 2016-го) в диспансері прооперували 29 пацієнтів. Із них — 17 хірургічних втручань на відкритому серці. Найскладніші операції проводить Андрій Клянчин (на знімку) — хірург, яким пишається Кіровоградський кардіодиспансер, лікар вищої категорії, кардіохірург, колишній завідувач кардіологічного відділення Луганської обласної лікарні.

«Мало кардіохірургів уміють оперувати на працюючому серці. Він — один із небагатьох в України, який володіє такою методикою. Андрій Клянчин стажувався в Бельгії, у провідних інститутах Києва: Інституті Амосова, Центрі серця. Із зазначених 17 пацієнтів 8 прооперовано на працюючому серці, 6 — з апаратом штучного кровообігу», — зазначає Ганна Сухомлин.

Цьогоріч минає 12 років, як Андрій Клянчин почав рятувати людей. Загалом на рахунку лікаря понад 400 операцій. Майже 300 — шунтування.

Випускник Луганського медінституту пройшов півтора року інтернатури. Потім майже два роки працював хірургом поліклініки, а за сумісництвом у стаціонарі з надання ургентної допомоги. Потім звільнилось місце в кардіохірургічному відділенні.

«Знайомі підказали, що можна отримати такий специфічний розвиток. У 2004-му я пішов працювати. Через шість років став заввідділенням. А ще через два роки в Луганську почались всі ці події. Довелося виїхати. Почав шукати роботу, і до Кірово-градського кардіодиспансеру потрапив випадково», — згадує кардіохірург.

Однією з перших пацієнток хірурга Андрія Клянчина в новій операційній стала 37-річна жінка із вродженою вадою серця. Через хворобу відбувалося змішування крові двох типів: насиченої та не насиченої киснем. Це значно обмежувало фізичні можливості, доводилося уникати навантажень. Тривалий час це не заважало жінці жити. Проте через рік-два могла статися різка декомпенсація стану здоров’я. Тому перешиття (перев’язку) протоку було зроблено в превентивних цілях. «Така операція повинна робитися в маленьких дітей. А в цієї жінка ваду серця знайшли випадково, коли вона звернулася до лікарів. Ті почули шум у серці. Зробили УЗД — знайшли таку штучку», — каже Андрій Клянчин.

Почали робити симультантні операції

Цьогоріч в оновленій операційній Кіровоградського обласного кардіодиспансеру стартувала нова епоха кардіохірургії. Лікарі почали робити операції, які проводять далеко не в кожному госпіталі України. Простими словами — дві різнотипні операції під одним наркозом. А це, як мінімум, вдвічі коротший термін перебування в стаціонарі, економія сил пацієнта, часу та нервів. Наприклад, одночасно на коронарних артеріях і на артеріях кровопостачання головного мозку або з протезування та пластики клапанів серця. Пацієнт оплачує одну операцію та один наркоз, а оперують його фактично двічі. До того ж це скорочує термін перебування в стаціонарі.

«Для пацієнта перебування в стаціонарі — це стрес. Щоразу, коли треба оперуватися — «життя зупиняється». А так він зайшов в одне місце, йому все зробили. Все. А час реабілітації такий само, як після однієї операції. Для пацієнтів це істотно», — розповідає кардіохірург Олег Бохонко (на знімку).

Завдяки симультантним операціям, кардіохірургам вдалося поліпшити якість життя не одному пацієнту. Проте варто мати на увазі, що не кожному пацієнту можна зробити подвійну операцію. Попри всі переваги симультантних операцій лікарі не практикують таку методику скрізь, де треба кілька хірургічних втручань.

«Ми підходимо до пацієнтів індивідуально. Визначаємо: можна робити дві операції одночасно чи ні. Це залежить від супутніх патологій», — зауважує кардіохірург.

Кропивницький.

P.S. Нещодавно в Інституті серця вперше в Україні імплантували механічне серце. Ми поцікавилися, чи готові лікарі Кіровоградського обласного кардіодиспансеру провести схожу операцію. Як з’ясувалося, операційна закладу пристосована для того, щоб проводити операції такого рівня. Проте ще є питання технологічного та фінансового характеру.

«Технічно це можливо. Хоча ми серце ще не пересаджували, — зауважує Андрій Клянчин. — Спеціалісти у Кропивницькому можуть провести операцію такого рівня. Якщо уявити, що завтра нам привозять це штучне серце, ми можемо запросити на першу операцію наших колег, які це вже робили. Та варто зважати ще на деякі чинники. Кілька діб післяопераційного періоду пацієнт має перебувати в реанімації. Наразі наше реанімаційне відділення спільне. Тобто нині тут перебувають і ті хворі, яких госпіталізують по лінії «швидкої» з інфарктами. Реанімації треба розділити, бо це різний профіль лікування. Створення хірургічної реанімації поряд з операційною планується, але не раніше наступного року. Щойно з’явиться реанімація, пристосована для догляду за прооперованими хворими, можна буде говорити про, скажімо так, «космічні» операції».

Ще однин аспект питання — фінансовий. Штучне серце коштує до 120 тисяч євро. Мабуть, сьогодні жодна людина «не потягне» такі кошти самостійно. Крім того, імплантація людині штучного серця передбачає, що через певний час буде пересаджено справжнє серце. Механічні серця довго не працюють — рік-два. Максимальний час роботи, зафіксований в Європі, — три роки. В Україні діє презумпція недонорства: людина після фактичної смерті може бути донором тільки за умови згоди родичів. У багатьох інших країнах кожна людина, яка не підписала відмову, є донором. Наприклад, в Європі є можливість знайти справжнє серце для пересадки. А в Україні зробити це майже неможливо.

Фото Ольги ТКАЧЕНКО.