Інформаційне зомбування Кремля здійснюється за простою і всім знайомою схемою: що більше маячних новин про «фашиствуючих бандерівців» і «неправильних сирійців», то складніше прийняти правду. Але не в Гаазькому трибуналі. Адже істина вже на поверхні: путін розпочав війну в Україні й готується показати «плутонієву» матір усьому світу. За що й повинен бути привселюдно покараний. Безперечно, після двох років розстрілу українців і людських прав росіян багато жителів Росії знають і адвокатів диявола, і ціну свого немовчання. І головне — не сумніваються, коли й ким було скоєно найстрашніший у новітній історії злочин. Уже менше людей мають ілюзії із приводу «руського міра». Але Росія — це не кремль із «кооперативом озеро». Країна має право на покаяння й повагу.
Юрій ГАВРИЛОВ (Санкт-Петербург, підприємець ):
— Дорогі українці! Я Вас дуже люблю! Так вийшло, що моє життя тісно пов’язано з Україною. Свої перші кроки я зробив у Запоріжжя. Там у мене багато родичів і знайомих. Я об’їздив усю Україну: від Карпат до самого сходу. І скрізь мене добре приймали. Ах, які чудові Українки! Так, я розумію, кожен росіянин несе частину відповідальності за той жах, що принесла Росія у ваші оселі, навіть ті, хто із самого початку був проти війни. Провина кожного росіянина в тім, що не опирався нинішньому режиму. Але повірте, ми самі також страждаємо від цього кошмару, який невідомо коли закінчиться. Дуже сподіваюся, що путінізм незабаром впаде і ми поступово почнемо жити як добрі сусіди і друзі!
Сергій МЕЛЬНИКОВ (Санкт-Петербург, адмін групи «Злочинна Влада» ВК):
— ЛИСТ УКРАЇНСЬКИМ БРАТАМ
«ЗА ЗУБАСТЫМИ
СТЕНАМИ КРАСНЫМИ
ТВАРЬ КОВАРНАЯ
БУСИНОГЛАЗАЯ
СТРОИТ ПЛАНЫ В НОРЕ
СВОЕЙ КАМЕННОЙ
КАК ИЗ РУССКОГО
ВЫЛЕПИТЬ КАИНА».
Здрастуйте, брати! Ці рядки я написав в 2014 році. З осені 2013-го я й багато росіян, не відриваючись, стежили за подіями в Києві й по всій Україні не по телевізору, а за прямими трансляціями і спілкуючись із друзями з України, свідками й безпосередніми учасниками подій. Дехто з нас зумів побувати в Києві взимку 2013—2014 року. Тому ми не могли обманутися в оцінці Революції Гідності й гаряче її підтримали.
Є й інші росіяни, які через лінощі розуму або ще чомусь дали себе обдурити й навіть зомбувати на ворожнечу із братом. Таке вже бувало й раніше в історії і не тільки між росіянами й українцями. Ставитися до них потрібно, як до важко хворого родича.
Прийде час, коли багатьом у Росії стане соромно й гірко за свої слова, дії й бездіяльність. Просто знайте, що нині дуже багато росіян відчувають до вас братні почуття, дивляться з надією на Україну, щиро бажають їй миру, справжнього народовладдя й процвітання!
За нашу й вашу свободу, брати!
Вейланд-Ларс АЛЕКСАНДЕРССОН (Бєлгород, студент):
— Тільки-но Мінські угоди набули чинності, як російські ЗМІ подали нову страшилку, що за розпалюванням пристрастей анітрохи не гірша за розіп’ятого хлопчика чи розстріляних снігурів. Цього разу на анексованій Путіним території.
Феєрія кримського маразму під назвою «українські ДРГ проривалися...» триває! Стало відомо, за якою статтею проходили затримані спецназівці ВСУ Редван Сулейманов та Андрій Захтей — а цей, нагадаю, взагалі кримчанин із різко антиукраїнськими поглядами. Сепаратист ще той! Узагалі, пройшли вони за російським законодавством, за статтею 20.1 КпАП, тобто дрібне хуліганство...
А тепер вдумайтеся в цей неповторний із розпалювання свого руйнуючого впливу на нейрони дисонанс!
ДРГ ЗСУ потай, під прикриттям масованого вогню артилерії, проникають на територію Криму з метою здійснення терактів, попутно вбиваючи парочку окупантів, але браве ФСБ їх ловить! Водночас Росія не робить жодних кроків у відповідь, що належить наддержаві, стосовно «фашистської» України, — мовляв, можете обстрілювати захоплені нами території скільки завгодно, нам усе одно... Але й самих диверсантів садять не за тероризм або інше особливо тяжке, а за хуліганство!
Таке РФ уже застосовувала в Грузії в 2008-му під час переведення військ через Рокский тунель, і для історії ця практика не нова. Поки ЗМІ РФ виконують свою подобу операції «Нортвудс», спецслужби продовжать постановки глайвицьких і майнильських інцидентів на території Криму, поступово збільшуючи градус розжарення. Причина всього цього спектаклю? Кремль дуже потребує casus bellі для формального оголошення війни Україні й довершення кривавого розділу однієї із країн СНД.
Зрештою, навіть найзатятішим патріотам України можна не хвилюватися. Час, коли російську агресію нехтували, минув. Це не Грузія і не Афганістан. Росія воює з європейською країною і збиває пасажирський літак на її ж території. Процеси правосуддя вже запущено. Можливо, не так швидко, як хотілося б, але зрештою Путін і його зграя потраплять під міжнародний трибунал, Крим звільниться від окупації й режим буде змушений платити контрибуції за вторгнення в Україну.
Вадим Ф. ЛУР’Є (Санкт-Петербург, фотограф):
— Хочеш щось довідатися про війну — йди до тих, до кого вона прийшла в дім. Іди до тих, хто воював і був поранений. Пам’ятаю, як у Пітері мої знайомі намагалися пройти до Військово-медичної академії і поспілкуватися з пораненими. У них, звичайно, нічого не вийшло. Про саму війну жителі Пітера можуть більше довідатися, випадково побачивши посилання на музей Новоросії. Хоч би як вони там подавали інформацію, вони не приховують сам факт війни, участі в ній росіян і великих бойових втрат. У Києві я побував у декількох центрах допомоги переселенцям (а точніше, біженцям) з Донбасу і зайшов у госпіталь, де лежали поранені бійці. Зайшов зі знайомим волонтером, не зустрівши жодного поста з перевіркою документів... Я познайомився з 23-річним хлопцем, контрактником (в армії — шостий рік, на війні — другий). Нещодавно в нього народилася донька. Поранення в нього не бойове, застудився в окопах. Другий був із п’ятої хвилі мобілізації, поранений під Дебальцевим, двоє дітей. Після лікування обоє повернуться в армію. Напевно, одне із найсильніших вражень від Києва залишило спілкування з ними й іншими пораненими. Бажаю їм та іншим пораненим якнайшвидшого одужання. І щоб закінчилася війна.
Олена МАХРОВА (Самара, журналіст):
— Путін тупо порушив табу, яке не потрібно було порушувати за жодних умов. Він анексував Крим, тим самим створив прецедент перегляду загальновизнаних кордонів у Європі. Поки йшлося про процеси анклавування, то ситуацію можна було трактувати як завгодно, зокрема з позиції досвіду Югославії. Тільки-но відбулась анексія, Путін чітко вліз у кітель Гітлера й поставив Росію за межі цивілізованого світу. Через кілька років, коли росіяни замислюватимуться над тим, який саме момент запустив процес розвалу їхньої країни, — хай згадають голосування свого парламенту за приєднання Криму. Цей момент і став початком необоротних наслідків.
Надія ШУКЛІНА (Іжевськ, технік-архітектор):
— Українці, дякую Вам за розуміння того, що в Росії — не всі путінці, багато й тих, хто підтримує Україну, поважає і любить вашу чудову волелюбну країну. Бажаю вам щастя й цілковитого звільнення від путінізму. Тому що правда на вашому боці: Ви захищаєте свою рідну землю від путінської агресії.
Володимир ЄМАНОВ (Чита, підприємець, інженер) :
— Багато росіян не купилися на пропаганду й із самого початку були проти війни — всі, в кого є голова. Фальшиві всі слова підтримки після того, що сталося між нашими країнами. Українці, нікому не вірте, йдіть своєю дорогою, а ті, хто заважає Вам, — це заздрісники. Рано чи пізно вони підуть за Вами.
Олександр ЛИСЕНКО (Оренбург, лікар):
— Я не є стороною конфлікту. У мене з Україною конфлікту немає. Від себе можу тільки попросити пробачення за своїх співвітчизників, які вважають українців ворогами.
Дорогі мої друзі й родичі! Як не можна не поважати вибір друга або брата, з ким йому жити, кого любити, так само і я, як і багато нормальних росіян, поважаю ваш будь-який вибір! Як радієш за удачі, успіхи друга і брата, так і я радію вашим успіхам. Як переживаєш за невдачі й прикрості близьких, так і ми за вас переживаємо. Ми вас любимо!
Підготувала Наталія ЯРЕМЕНКО.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
