У неділю в Донецьку відбулися так звані «праймеріз» — цим іноземним словом влада самопроголошеної «республіки» назвала попереднє голосування за кандидатів від двох рухів — «Донецкая республика» та «Свободный Донбасс». Автор «Голосу України» опинився серед членів виборчої комісії на одній із дільниць та поділився враженнями від побаченого і почутого.
На так званий «праймеріз», як завжди, членами комісій узяли безправних бюджетників — вчителів, лікарів тощо. Пообіцяли годувати і дали в понеділок вихідний. Годували, що-правда, гарно: на сніданок — бутерброди з ковбасою, в обід — борщ і гречана каша, на вечерю — макарони з котлетою. Овочі були, цукерки, хтось навіть приніс торт. Його вже не доїли, бо дуже втомилися і всі хотіли додому.
На цьому приємна частина спогадів закінчується. Саме голосування в школі, де розташувалася дільниця, перетворилося на фарс. Явка дуже низька, хоча на нашій дільниці «намалювали» понад 60 відсотків. Зранку, як завжди, прийшли старенькі. На подвір’ї — музика, концерт, діти виступають. У вихідний день задіяли і школярів, і вчителів (в їхнє професійне свято, до речі). Проголосували. А потім — тиша. Десь 30—35 відсотків бюлетенів — це вкидання. Вкидали, хто хотів, за свого кандидата, спостерігачів практично не було.
Нас орієнтували, за кого треба ставити «галочки», і ми казали про це виборцям. Треба було голосувати за «голову адміністрації Донецька» Мартинова, ще за кількох «кандидатів» із числа місцевих чиновників. Бюлетенів було чотири: кандидати на міського голову, до міської ради і два — до районної ради. Цікаво, що коли комісії отримували бюлетені, то в так званій «ЦВК» їх не перераховували, а важили на кіло-грами. Мабуть, паперу не шкода і грошей російських платників податків.
Мене відправили зі скринькою для голосування на дому. Це було сумне видовище — бачити, як живуть наші немічні люди. Списки застаріли, і з 30 осіб ми застали вдома лише 18. Решта померли. Люди плакали, скаржилися, що про них усі забули. А чому голосували? Бо сподіваються: щось зміниться на краще. Шкода було, що цих стареньких використовують для того, щоб забезпечити «картинку» для російського та сепаратистського телебачення. Адже більшість із тих, хто голосував, вірили, що обирають депутатів.
Надвечір у відомостях зі списками виборців практично не було підписів. Потім нам сказали поставити замість людей по п’ять підписів на кожному аркуші. Потім ще, бо не вистачало для «розрахункових» відсотків. На деяких бюлетенях люди від руки писали: «проти всіх», «зверніть увагу на каналізацію», «вода тече». Після того, як склали підсумковий протокол і цифри збіглися, бюлетені запечатали в мішки. Навряд чи хтось перераховуватиме.
Донецьк.
