У Полтаві попрощалися з відомим журналістом і правозахисником, народним депутатом Верховної Ради України третього скликання Олександром Куликом.
Його смерть після тяжкої хвороби у 63 роки болем відгукнулася в серцях багатьох. Адже в області пана Олександра знали передовсім як редактора, видавця й автора газети «Полтавська думка», яку він заснував 1994 року. У цьому незалежному від влади виданні протягом багатьох років, особливо в «доінтернетну» епоху, писали про те, що замовчували інші місцеві видання.
До того ж ініціатором найрезонансніших журналістських розслідувань ставав редактор, який у більшості випадків сам брався за перо або спонукав до цього колег. За те його поважали читачі й, м’яко кажучи, не любили посадовці та чиновники, нечисті на руку ділки. Тож Олександру не раз погрожували. А Спілка офіцерів України нагородила Хрестом «За мужність». Саме цією відзнакою він пишався найбільше...
Народним депутатом України земляки обрали його у 1998-му. Цей статус лише додавав Олександрові сил і снаги в безкомпромісній журналістській та правозахисній діяльності. Водночас, як депутат-законотворець, він робив чимало для утвердження в Україні свободи слова. Олександр Кулик поважав працю колег, підтримував їх, як активний спортсмен-аматор організував у Полтаві футбольну команду «Журналіст».
Шанував і наше парламентське видання. Автор цих рядків пригадує, як минулорічного травня, в День передплатника, що тривав у центрі Полтави, пан Олександр підійшов до інформаційного стенду «Голосу України». Мали тоді з ним досить тривалу розмову, по завершенні якої він передплатив нашу газету й отримав фірмову кепку та настінний календар. Саме з тією сувенірною продукцією від «голосоукраїнців» об’єктив мого фотоапарата зафіксував Олександра Кулика востаннє (на знімку). А в пам’яті він залишиться назавжди. Тож земля тобі пухом, колего...
Полтава.
Фото автора.
