Яким бачать експерти майбутнє Донбасу? Яких висновків повинні дійти і суспільство, і політики із ситуації збройного конфлікту на сході? Про це в Маріуполі говорили учасники Несторівської групи — політолог Євген Глібовицький та соціолог Вікторія Бринза — на зустрічі з громадськими активістами та журналістами.

 

«Ніколи Україна не вивчала так уважно географію Донбасу. Ніколи до цього регіону не було стільки уваги на загальноукраїнському рівні. Ніколи не було такої інтеграції, такої кількості контактів між вихідцями Донеччини і Луганщини з вихідцями інших регіонів України. Можна з упевненістю сказати, що ми — частина одного спільного процесу», — зазначив Євген Глібовицький.


Експерт визнає: до початку війни люди, які становили осередок українського руху на Донеччині, почувалися як меншість. Правила гри у вугільному краї були не такими, як у столиці та інших областях: «22 роки, які були між проголошенням незалежності і Майданом, — це 22 роки, коли в Донецькій, Луганській областях і Криму та іншій частині України відбувалися різні процеси. Вони не були синхронними. Донецька й Луганська області залишилися в однопартійній системі. Радянські інститути продовжували працювати. Плюралізму не було. І наслідок — оце протистояння, яке маємо тепер. Коли практичної міцності матерії не вистачило, вона розірвалася. І ми ще довго її зшиватимемо, це процес тривалий».


На Донбасі і в Криму донедавна існував суспільний договір за схемою «лояльність в обмін на ресурси», вважає аналітик. «Олігархічна система знімала ренту з усієї країни, а частиною цієї ренти ділилася. Тепер ця система опинилася з дуже маленькою базою, і та під постійною загрозою. Вони (олігархічна еліта. — Авт.) на крижині. Їхня крижина постійно тане. Вони практично не спроможні далі давати відкат у суспільство. Ми бачимо, що ці олігархічні вертикалі існують, але вони не задіяні. А не задіяні тому, що грошей немає», — пояснює Євген Глібовицький.


Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ та інші міста Донбасу сьогодні демонструють чітко виражену проукраїнську позицію. Мотив — передусім пошуки безпеки, яку уособлюють Збройні Сили України. Але разом із безпекою ця частина краю, підконтрольна українській владі, приймає й інші правила, зокрема, пов’язані з євроінтеграцією. На визволеній території Донбасу відбуваються докорінні зміни, коли радянська система управління замінюється на сучасну.


«Це означає, що зміни, які тут відбуватимуться протягом найближчих 10—20 років, будуть просто карколомними, неймовірними. Адже Донбас, зробивши вибір у бік України, прийняв автоматом й інші опції. Вони означають внутрішню суспільну трансформацію. І в обмін на зовнішню безпеку приходитиме інший набір правил», — прогнозує експерт.


Аналітики Несторівської групи називають «дуже великою» різницю в настроях на окупованій та підконтрольній Україні частинах Донбасу. «Ми бачимо, що в «ЛНР» та «ДНР» відбувається відродження старої системи суспільного договору. Брак безпеки там компенсується не тим, що існують якісь засоби, якими можна себе захистити, — наприклад, суд, закон. А компенсується тим, що з’являється обмеження на соціальні ліфти, обмеження на свободи. І людина опиняється в якомусь обмеженому просторі і не може з нього вибратися», — каже політолог.


На думку експертів, через цю різницю в суспільному устрої із кожним місяцем продовження війни розкол поглиблюватиметься, і країну буде дедалі важче «зшивати». Якщо на ранніх стадіях сторони можуть про щось домовлятися, то пізніше прірва буде надто великою.


Під час зустрічей у Маріуполі та Краматорську експерти цікавилися, скільки осіб зайняті у сфері послуг, чи розвивається підприємництво взагалі. Одним з важливих питань є транспортна доступність та ринок перевезень у населених пунктах зони АТО. Рано чи пізно, переконані аналітики, основною стане якість середньої освіти, адже нині потрібні якості, яких не навчають у школі, — приміром, вміння працювати в команді, приймати рішення.

Учасники обговорень зазначали: на Донбасі населення традиційно орієнтоване на сильного лідера, тому очікує від Києва того, що називається «політична воля». Проте ми живемо в такий час, коли особиста ініціатива та горизонтальні зв’язки значать іноді більше, ніж вказівка «згори». І цього ще маємо навчитися.

 

Пряма мова

Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ, учасник Несторівської групи: 


— Ця війна — не для того, щоб нас знищити. Вона для того, щоб забрати у нас перспективи розвитку. Щоб залишити нас заляканими, такими, які постійно бояться, що щось станеться. Відповідь — у створенні такого механізму, який дає змогу одночасно і дати безпеку, і розвиватися. Іншими словами, вести нормальний спосіб життя навіть в одному кілометрі від лінії розмежування.


Маріуполь 
Донецької області.

 

Під час зустрічі з громадським активом та журналістами.


Фото Євгена СОСНОВСЬКОГО.