Такий девіз на озброєння взяла «Укрпошта». Нещодавно нове керівництво «Укрпошти» презентувало журналістам свою команду, яка повинна здійснити істотні перетворення в сфері поштових послуг, які надає це державне підприємство. За планами нового керівника «Укрпошти» протягом найближчих трьох—п’яти років ми маємо відчути реальні зміни в якості, кількості й різноманітності послуг. Тож із чого плановано розпочати перетворення в «Укрпошті», дізнаємося із нашої розмови з її генеральним директором Ігорем Смілянським (на знімку).
Наша довідка
— На презентації нової команди «Укрпошти» порушувалося питання про майбутню корпоратизацію підприємства. Це перший крок до приватизації чи процес удосконалення керування підприємством? Чи не краще — знайти інвестора й приватизувати «Укрпошту»?
— У країні повинна існувати певна система стримувань і противаг. Те саме стосується і державних компаній. Цього можна досягти через організацію нормального корпоративного керування. Сьогодні я безпосередньо підпорядкований міністрові інфраструктури Володимиру Омеляну. До міністра я, безумовно, звертаюся з питань керування підприємством і вдячний йому за підтримку. Але він не може мати весь спектр необхідних знань, є вузькоспеціальні. Наприклад, автомобільна логістика й сортування. Тому для належного керування «Укрпоштою» і була запропонована ідея корпоратизації, створення спостережної ради, до якої увійдуть не тільки чиновники, а й незалежні керівники, фахівці міжнародних компаній з юридичним і логістичним досвідом. Тобто, ті люди, які допоможуть розробити стратегію розвитку «Укрпошти», схвалять її або, за необхідності, удосконалять.
Усе не повинно залежати від однієї людини, адже керування — це колективний процес. Наприклад, для зваженої та обґрунтованої вартості поштових послуг при правлінні можна створити тарифний комітет, який би й визначав цінову політику «Укрпошти» з урахуванням особливостей, що склалися на ринку послуг. Чи, наприклад, система мотивації менеджменту. Сьогодні вона вибудувана за радянською системою: або всі одержують премії, або ніхто. Одночасно мотивація — це складна система, і в «Укрпошті» вона належним чином ніколи не працювала.
До того ж корпоратизація «Укрпошти» дасть стабільність у її діяльності, бо керування компанією не залежатиме від того, хто прийде на місце генерального директора. Спостережною радою буде забезпечено наступність певного шляху розвитку підприємства, виконання програми діяльності, яка може бути розроблена не на один рік, як зараз, а на п’ять—десять.
— А що стримує процес корпоратизації?
— Насамперед необхідно оцінити майно. Для цього ми запросили провідних оцінювачів — компанії з оцінювання нерухомості. Для того, щоб розуміти, що є, а чого немає в «Укрпошті», ми повинні пройти повну оцінку майна. Я не відкрию таємниці: в нас є балансові активи, яких у реальності немає, а є активи, яких на балансі немає, а в реальності вони є. Тому прийшов час навести порядок і підвести рису та сказати: що реально є в активах «Укрпошти».
— А що стосовно питання приватизації?
— Це питання було в мене в програмі, коли я балотувався на посаду. Я вважаю, що приватизація не повинна бути самоціллю. Потрібно враховувати, що «Укрпошта», хоч би як там було, є на сьогодні й соціальною компанією, яка об’єднує усю країну, забезпечує виплати пенсій і соціальної допомоги. У нас є відділення у селах, де мешкає 200—300 осіб. Так, ці відділення математично не можуть бути прибутковими, але держава повинна відповісти на запитання: ми прагнемо забезпечити рівний доступ до поштових і фінансових послуг усіх жителів України? Якщо так, то необхідно зрозуміти: хто за це платить і як. З економічної точки зору, правильніше було б закрити всі відділення, які не приносять прибутку. Але, я вважаю, що всі неприбуткові офіси «Укрпошти» повинні працювати — це остання точка цивілізації, вона повинна бути в селах. Ми маємо забезпечити надання і фінансових, і поштових послуг. Бабуся не повинна платити 60 гривень за квиток на автобус і їхати до райцентру, щоб одержати потрібну їй довідку, яку може доправити пошта. Ми маємо стати центром зв’язку між державою і громадянами.
Повертаючись до питання приватизації. Ми зараз починаємо роботу над стратегією, щоб зрозуміти обсяг фінансування, якого потребуватиме компанія для того, щоб перейти з дев’ятнадцятого століття у двадцять перше. В нас комп’ютеризовано лише 21 відсоток відділень. У тих, що комп’ютеризовані, 45 відсотків комп’ютерів старші за п’яти років. І на ці комп’ютери нормальну програму поставити не можна. У нас середній вік автотранспорту перевищує 10 років. Найближчим часом ми хочемо зрозуміти й прорахувати обсяг інвестицій, які дозволять компанії вирішувати проблеми недоінвестування, що накопичувалися роками.
Тому я б не ставив приватизацію на перше місце, я б спочатку порахував, що це може дати й на яких умовах.
— Процес оптимізації — скорочення поштових відділень — триватиме?
— Я хочу подивитися, що з цим можна зробити. Я давав обіцянку, що не звільнятиму листонош, операторів. Перед тим, як когось звільняти, необхідно подумати: як і чим наповнити цей бізнес. До того ж є соціальний аспект цього процесу. Конкретний приклад: є три села, й у кожному — листоноша. Але через те, що вони з невеликою кількістю мешканців, кожного листоношу оформлено на 0,3 ставки. Для мене як для керівника є вибір: купити мопед і листоноша на одну повну ставку об’їжджатиме три села, або я продовжуватиму тримати трьох листонош із неповною оплатою. Витрати будуть майже однакові, але питання: якщо обрати перший варіант, то середня зарплата зросте, але проблема трудової зайнятості в селі буде ще гостріша.
— Або збільшити кількість послуг.
— Повірте, там, де живе 200 людей, прибуток значно не зросте. В маленьких селах потрібно організовувати мобільні відділення. Нехай вони працюватимуть не щодня. Наприклад, понеділок, середа — в одному селі, вівторок, четвер — в іншому. Але таке відділення працюватиме в селі цілий день, і це буде зручно людям. Це мобільне відділення буде зі зв’язком, з комп’ютером, зі свіжими новими товарами, яке зможе прийняти платежі, депозити тощо. Така модель ефективніша, ніж продовжувати утримувати відділення «Укрпошти» в селах, що розвалюються.
А збільшення кількості послуг відбудеться автоматично. Раніше, наприклад, товари привозила в село автокрамниця. У нашій схемі це може робити відділення «Укрпошти», в якому через комп’ютер сільський житель може замовити ті самі рис, гречку за нормальними цінами.
Крім цього, я планую звернутися до Верховної Ради з пропозицією про внесення змін до законодавства для того, щоб «Укрпошта» могла надавати людям фінансові послуги, відкривати рахунки з невисокими ставками, чим ми допоможемо людям зберігати грошові заощадження і долучатися до послуг цивілізації. При цьому потрібно розуміти, що Україна в рейтингу з доступності фінансових послуг займає аж ніяк не найкращі позиції. У нас 30—40 відсотків громадян взагалі не мають банківських рахунків.
— «Укрпошта» надаватиме банківські послуги?
— Так, майже всі, крім кредитування. Ми не збираємося займатися кредитуванням, як це роблять банки. Ми просто хочемо надавати платіжні й депозитні фінансові послуги населенню, яке не має доступу до таких послуг сьогодні.
— Такий законопроект уже є?
— Проект є. Ми його не подавали. Поки що готуємо дані й прагнемо показати, наскільки він важливий для України. Багато сільськогосподарських компаній кажуть: у нас немає ефективного розрахунку з фермерами. Банки із сіл пішли. А якщо врахувати, що агропромисловий комплекс України — рушій економіки країни, й ці люди, які в ньому працюють не мають доступу до базових послуг, то самі розумієте, наскільки це важливо.
— Ви відчуваєте конкуренцію інших операторів поштових послуг?
— Звичайно.
— Наскільки ви оцінюєте їх роботу: що позитивного, а що негативно, й що ви могли б узяти на озброєння?
— Ці оператори створили один із сегментів поштових послуг: преміальна доставка, експрес-доставка. І потрібно віддати їм належне, що вони розвили цей сегмент. У цьому мала би брати участь і «Укрпошта». Безумовно, компанії дали поштовх розвитку ринку електронної комерції і створили цю послугу. Це позитив.
Інша справа: чесна конкуренція припускає гру за певними правилами, які наші конкуренти... не зобов’язані виконувати. А все тому, що нашу діяльність регулює держава, у нас відповідні стандарти зі зберігання матеріальних цінностей, у нас жорсткі стандарти із доставки. Приватні оператори не підпадають під це регулювання.
— Але та сама «Нова пошта» також має свої стандарти і зі зберігання, і з доставки.
— «Нова пошта» вважається транспортною компанією, а не поштовою. Тому вони працюють за іншими правилами. Я би хотів працювати з такими компаніями в одному правовому полі. Конкуренція є конкуренція.
— До питання про строки доставки: ви пропонуватиме їх зміни?
— Безумовно. Але для початку нам треба визначитися з державою, скільки днів потрібно відводити для доставки пошти у віддалені райони. Від цього залежить і ціна послуги.
Чому раніше було важливо доставляти щодня? Бо не було телефонів, Інтернету тощо. А зараз усі термінові повідомлення доходять до людей досить швидко. Сьогодні немає необхідності ганяти порожні машини, збільшуючи для людей вартість поштових слуг. Мій підхід: хочу спочатку розібратися, порахувати, подивитися і поставити потім деякі питання уряду й парламентаріям. Тобто, моя робота як керівника — представити перелічені варіанти уряду й парламентаріям і дізнатися, на який варіант вони готові піти.
— Наскільки вам узагалі вигідна організація передплати й доставки періодичної друкованої преси?
— Дивлячись де. У містах — вигідна. В місті логістика дешевша. Порахуйте, скільки коштує доставити три екземпляри газети у віддалене село. Ми відображаємо світові тенденції — люди переходять на електронні версії тих самих газет. Щоправда, в кожній країні є своя специфіка. У нас, наприклад, люди старшого покоління звикли до друкованого видання, і вони його передплачують. А молодше покоління вже читає новини по-іншому.
— Доставка щоденної газети, припустімо, раз на тиждень, як це в деяких місцях буває, нівелює потребу випуску щоденної газети. Кому потрібні позавчорашні новини чи навіть учорашні? Припустімо, наша газета не може відмовитися від друкованої версії чи поміняти періодичність виходу. Що планується для таких видавців, як ми?
— У цьому зв’язку ми плануємо максимально піти назустріч виданням, знайшовши зручний для всіх варіант. Безумовно, щодня ганяти вантажівку в село, якщо немає чого туди більше возити, невигідно й дорого. З другого боку, якщо в село ходить автобус, а він, як правило, хоча б раз на день ходить, то чому б не укласти договір з автобусною компанією, як це робиться в багатьох країнах, і нехай вона доставить ці чотири газети й три листи. Мені це коштуватиме значно дешевше, ніж тримати вантажівку, оплачувати бензин, роботу водія тощо.
— Це поки що на рівні ідеї?
— Так, на рівні ідеї. Але я бачив, що це працює в різних країнах, і зрозуміло, що держкомпанії повинні провести відповідні тендери, укласти договори. Але зараз ми вивчатимемо можливість використання цього варіанта.
— До найближчих планів у вас входить вивчення маршрутів доставки пошти, зміна логістики?
— Звичайно, і вивчення, і зміна маршрутів. Розумієте, в чому проблема: через те, що в нас комп’ютерів немає, у нас дані, м’яко скажемо, не зовсім точні. На жаль, є і приписки. Тому наше завдання зараз зібрати реальні дані. Наприклад, у нас 30 відсотків машин не їздять. Щоб зібрати цю інформацію, знадобилося багато часу, причому потрібні були нові співробітники, які її зібрали, бо нікому зі старих не хотілося це визнавати. Насправді, всі бояться списувати держмайно, щоб потім прокуратура не прийшла й чогось не спитала. Тому нехай краще стоїть іржава машина, плюс вона займає місце, а подекуди це відкриває можливості для зловживань, бо під цю машину, яка поки що не списана з балансу, можна бензин списати. На жаль, такі моменти є. Тому маршрути переглядатимемо. Шукатимемо альтернативи, резервні варіанти. Я вважаю, що транспорт повинен бути або завантажений, або потрібно використовувати зовнішніх підрядників: автобусні компанії, молоковози та інших перевізників. Подивимося, якщо це вигідніше, тоді можна буде щодня доставляти пошту у віддалені села.
— Ще питання стосовно тарифів на оформлення доставки. Ця проблема постійно присутня.
«Укрпошта» щораз намагається збільшити їх тарифи, зняти обмеження, які є в законодавстві.
— Я — прихильник відкритого діалогу. Якщо послуга неприбуткова, потрібно дивитися економіку й показувати все, як є. От у Франції уряд бачить — так, неприбуткова послуга, й ми готові її субсидіювати. І вони ухвалили таке рішення: субсидіювати доставку газет і періодичних видань. Це право уряду.
Потрібно показати, що це коштує ось стільки. Доставка газети щодня в кожне село реально коштує стільки, а тариф покриває стільки. Тож вирішуватимемо, що ми робимо з ось цією дельтою. Це ж нескладно подивитися, це ж математика. Це як з неприбутковими офісами «Укрпошти»: якщо держава бажає, щоб офіси були на периферії, давайте спільно подумаємо, як ми за це зможемо оплатити. Якщо такого діалогу й розуміння немає, то постає питання: навіщо мені таке регулювання тарифів, якщо воно не покриває витрати?
— Дякую.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
