У Володимир-Волинському лісомисливському господарстві панують європейські підходи до ведення галузі, налагоджено ефективну переробку лісових ресурсів, на високому рівні перебувають організація і культура праці.
Зелені острівки борів серед пшеничного моря
Володимир-Волинське лісомисливське господарство (ЛМГ) — специфічне. На відміну від інших, які входять до складу обласного управління лісового і мисливського господарства, воно розташоване на території одразу трьох адміністративних районів лісостепової зони: Володимир-Волинського, Локачинського, Іваничівського.
Попри досить велику площу — 32,8 тисячі гектарів — тут майже немає таких величезних лісових масивів, як на Поліссі. Наприклад, у Маневицькому районі працюють аж чотири лісгоспи. Відтак і складність роботи підприємства. Подекуди доводиться охороняти ліси площею лише в кілька десятків гектарів, розташованих на значній відстані. Та, попри це, колектив, який очолює досвідчений керівник Дмитро Войтюк, успішно справляється із поставленими завданнями. Досить сказати, що середня заробітна плата в лісгоспі в січні—липні становила 6908 гривень. Пристойний, як для Волині, показник. За цей самий час реалізовано виробів майже на 28 мільйонів гривень, на одного працюючого виготовлено продукції на 193 тисячі гривень.
Перебуваючи в лісопереробному комплексі, журналісти мали змогу познайомитись із виробництвом заготовок для європіддонів, дубових дощок і дубових заготовок для паркету. А найкращий ліс-кругляк тут реалізовують на внутрішньому ринку через аукціони. До речі, саме того дня в Луцьку проходили подібні торги. Що стосується низькосортної деревини, то лісгосп її реалізовує на підприємства «Кроноспан» і «Крона-Україна» для виготовлення меблевих деревостружкових плит.
Як розповів директор Володимир-Волинського ЛМГ Дмитро Войтюк, продавати заготовки під європіддони досить вигідно. За кубометр цієї продукції за кордоном платять сто євро. Рентабельність становить понад 30 відсотків. Загалом по підприємству цей показник теж досить високий — 23,2 відсотка.
Декілька років тому тодішній директор ЛМГ, а нині керівник обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр Кватирко закупив для підприємства верстат для коління дров. Час показав, що рішення було правильним. Колоті дрова, в основному грабові, користуються дедалі більшим попитом як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.
Ліс під плівкою і з рукотворним дощем
Проте, хоч би як там було, головним завданням лісівників було й залишається вирощування борів і дібров. Заглянути у їх майбутнє ми мали змогу, відвідавши розсадник Павлівського лісництва. Тут на площі 4,8 гектара вирощують лісопосадковий матеріал, в основному це дуб і сосна. Цього року лісівники отримають звідси 300 тисяч молодих сосонок, а також 650 тисяч саджанців дуба звичайного.
Має розсадник і унікальну насіннєву плантацію модрини європейської площею 1,7 гектара. Створили її десять років тому. Торік тут уже зібрали п’ять кілограмів насіння, цього року розраховують уже на десять. Зауважимо: вартість кілограма насіння модрини — майже п’ять тисяч гривень, і воно досить дефіцитне на ринку.
Лісничий Павлівського лісництва Микола Конон пояснив ще одну перевагу насаджень модрини. У віці 80 років її кубомаса на гектарі лісу вдвічі перевищує аналогічний показник сосни. Що стосується якості деревини модрини, то вона відома всім. Досить сказати, що розташована на каналах Венеція стоїть на палях саме з модрини. Століття!
Дедалі більше стає бажаючих прикрашати свої обійстя вічнозеленими туями і самшитом. У цьому самому Павлівському лісництві досить успішно проводять їх черенкування. Спорудили спеціальну теплицю, запровадили штучне зрошення. Знайомство з цим об’єктом теж було цікавим для працівників ЗМІ.
Наймолодший пасічник працює у Губині
Так само, як і з пасікою у Губинському лісництві. За нею тут уже кілька років доглядає 20-річний Олександр Матейчик. Незважаючи на вік, успішно справляється з неспокійним господарством. З початку року від своїх 50 сімей вже отримав півтонни меду. Лісничий Губинського лісництва Ігор Іщук задоволений роботою юного фахівця.
До речі, цікавим є саме приміщення Губинського лісництва. Споруджено воно у міжвоєнний період як залізничний вокзал станції Рогізне на вітці Володимир-Волинський—Війниця. Перед Другою світовою її мали продовжити до Луцька, відсипали навіть по всьому маршруту полотно. Але не судилося. У 1944 році рейки і шпали з цієї тупикової 26-кілометрової залізниці пішли на відновлення головних магістралей.
Волинська область.
Директор Дмитро Войтюк знає, як вирощувати ліс — його батько свого часу був лісничим Ішівського лісництва цього ж Володимир-Волинського ЛМГ.
Під рукотворним дощем сосонки ростуть здоровими і міцними.
Пасіка, може, великих прибутків і не приносить, але користь від неї велика.
Попри молодий вік пасічник Олександр Матейчик успішно справляється з довіреною йому роботою.
Фото автора.
