Карпан Микола Васильович
Уже сорок днів, як немає серед нас унікальної Людини, відомого енергетика та чорнобильця, першого завідувача секретаріату Комісії з питань Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України Карпана Миколи Васильовича. «Помста мирного атома» забрала з наших рядів неординарну особу, яка присвятила своє життя атомній енергетиці, а після аварії на Чорнобильській АЕС — ліквідації її наслідків та створенню умов для запобігання подібних ядерних катастроф у майбутньому.
Як інженер-фізик Микола Васильович з 1969 року працював на підприємствах атомної промисловості, а з 1979 року на Чорнобильській АЕС у відділі ядерної безпеки. У перші трагічні, напружені та небезпечні роки ліквідації наслідків аварії — заступником головного інженера з науки, ядерної та радіаційної безпеки. Найбільш важкі та принципові рішення по Чорнобильській електростанції приймались та реалізовувались за його безпосередньої участі у конструктивній співпраці зі спеціалістами станції, сотень вітчизняних і закордонних інститутів та підприємств. Микола Васильович був ініціатором створення та першим директором Київської філії Науково-технічного центру з безпеки при Держпромнагляді СРСР. Тут він спромігся створити систему технічного, нормативно-правового регулювання та незалежної експертизи в атомній енергетиці України, додатково розкрити причини та наслідки Чорнобильської катастрофи. Його книги «Чорнобиль — помста мирного атома» та «Від Чорнобиля до Фукусіми» стали бестселерами не тільки серед працівників атомної енергетики, а й для всіх, кому небайдужа доля нашої планети.
М. В. Карпан до всіх службових справ ставився професійно, відповідально та ґрунтовно, як високоосвічена людина полюбляв літературу, спілкування з друзями, рідну українську природу. Це була людина з ясним розумом, твердими принципами, неосяжною душею, із серцем, здатним дарувати любов та підтримку рідним та численним друзям. Він був твердою опорою для своєї родини. Микола Васильович — це приклад мужності та сили духу для всіх нас.
Його численні починання, сподіваємося, залишаться джерелом творчого натхнення для багатьох людей, які знали та працювали з ним. До останніх днів свого життя він наполегливо працював над проблемами забезпечення безпеки атомної енергетики України, виношував нові ідеї, бажав активно включитися до роботи новоствореної чорнобильської асоціації народних депутатів України (ЧАНДУ).
Завжди будемо пам’ятати Миколу Васильовича та використовувати його творчу спадщину.
Нехай буде пухом йому земля і Царство Небесне.
Друзі та товариші по роботі.
