Одна з найбільш технологічно розвинених країн —  Японія розташована на східному узбережжі Азії. Японський архіпелаг складається з чотирьох великих островів — Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, а також понад трьох тисяч дрібних островів. Держава є членом «Великої вісімки».


Японія — унітарна конституційна монархія. Главою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена в руках Прем’єр-міністра. Законодавча влада країни належить двопалатному парламенту Японії.

Організація, структура, права і обов’язки парламенту визначаються чинною конституцією країни та законом про парламент. Ділиться він на Палату представників і Палату радників. Засідання проходять у токійському будинку парламенту.


Заснований парламент 3 травня 1947 року у зв’язку з набуттям чинності нової Конституції Японії. Він замінив собою попередній найстаріший законодавчий орган Азії — імперський парламент Японії, заснований 1889 року. Двопалатна система була запозичена японцями у європейських конституційних монархій XIX століття і втілена ще в імперському парламенті. Він складався з Нижньої палати представників та Верхньої палати перів. Після поразки Японії у Другій світовій війні, американська окупаційна влада планувала впровадити в державі однопалатну систему, проте японський уряд наполіг на збереженні традиційної моделі.


Парламент Японії — головна політична установа держави, яка безпосередньо виступає від імені всієї японської нації. Лише парламент має монопольне право на прийняття японських законів, а інші органи державної влади не можуть перебрати на себе його повноваження. Хоча обидві палати парламенту та Верховний Суд Японії самостійно встановлюють правила поведінки у своїх установах.


Палати японського парламенту відрізняються чисельністю депутатів і термінами їх повноважень, різницею у віковому цензі для кандидатів у депутати, а також системою виборчих округів. Утім, головна відмінність між палатами — різниця в повноваженнях.


Нижня палата представників безпосередньо виступає від імені японської нації та має ширші права ніж Верхня палата радників. Зокрема, вона першою обговорює питання державного бюджету і затверджує його, ухвалює закони, ратифікує міжнародні угоди, призначає Прем’єр-міністра і може висловлювати недовіру уряду.


Завданнями Палати радників є перевірка і доопрацювання рішень Нижньої палати, виходячи із загальнонаціональних інтересів.


Кількість депутатів Палати представників становить 460 осіб, термін їхніх повноважень — чотири роки. З 1947-го по 1994 рік депутати обиралися за мажоритарною системою, далі було запроваджено — змішану. Згідно з якою 300 депутатів так і обираються за мажоритарною системою, а 180 — вже за партійними списками відповідно до пропорційної виборчої системи.


Кількість депутатів Палати радників становить 252 особи, термін їхніх повноважень — шість років. З 1982 року 96 депутатів обираються до парламенту за партійними списками відповідно до пропорційної системи, а 146 парламентаріїв — за виборчими округами мажоритарної системи.


Число мажоритарних виборчих округів та їх розташування залежать від кількості та щільності населення. Вони визначаються на основі даних загальнонаціональних переписів. Через демографічні зміни реформування округів проводили п’ять разів. І кількість обраних в округах депутатів різниться, що дає підстави говорити про нерівномірне представництво всіх регіонів у парламенті.


Обидві палати мають чергові, тимчасові й особливі засідання. Рішення ухвалюються більшістю голосів депутатів.


Кожна із палат парламенту має власних керівників — голову, заступника голови, тимчасового голову, голів постійних комітетів і генерального секретаря.


Голова і його заступник обираються із числа депутатів палат. Термін їхніх повноважень відповідає депутатському терміну тієї чи іншої палати. Голова підтримує порядок та керує засіданнями, наглядає за адміністративною роботою і представляє палату всередині країни і за кордоном. У разі хвороби, смерті або відсутності голови його обов’язки виконує заступник. А якщо обидва керівники відсутні — обирається тимчасовий голова палати, який і виконує всі функції.


Генеральні секретарі палат обираються з числа чиновників, які не є депутатами парламенту. Вони завідують адміністративною роботою під наглядом голів палат і підписують офіційні документи.


Голови комітетів керують роботою постійних та особливих комітетів. У кожній із палат діє по 17 постійних комітетів. Кожен депутат має бути членом хоча б одного із них. Кількість особливих комітетів не визначена — вони створюються тимчасово, за необхідності, для розгляду питань, якими не займаються постійні комітети. Місця в комітетах розподіляються рівномірно і пропорційно між членами всіх парламентських партій і угруповань.


Комітети є місцем обговорення законопроектів, які потім виносяться на розгляд пленарного засідання палат. Така система дає змогу безсторонньо проаналізувати і покращити документи. Комітети відіграють важливу роль у прийнятті парламентських рішень, через що інколи називаються «малими законодавчими органами».


При парламенті діють комітет для розгляду справ суддів і суд для процедури імпічменту суддів. Вони розглядають справи служителів Феміди, яких через порушення законодавства запропоновано усунути з посади.


Парламенту Японії також належить Національна парламентська бібліотека, яка є допоміжним органом, незалежним від жодної з палат.

 

ПАРЛАМЕНТИ СВІТУ

 

Спільна акція

Парламенти світу

 

Відсьогодні «Голос України» започатковує рубрику «Парламенти світу» — спільний проект із парламентським телеканалом «Рада». Читачі зможуть дізнатися, як обирають законодавчий орган в тій чи іншій країні і чи достатньо він має повноважень, які закони першочергові для парламентаріїв і чи мають ті недоторканність, як формуються комітети і як вони співпрацюють на міжнародному рівні — загалом усе про роботу законотворців. До речі, відеосюжети про парламенти світу щодня транслюються на телеканалі «Рада».


Парламент — це вищий загальнонаціональний представницький орган держави. Сьогодні парламенти діють у понад 160 країнах. Проте кожна держава має свою назву парламенту — Верховна Рада в Україні; Федеральні збори (Швейцарія); Конгрес (США); Генеральні кортеси (Іспанія); Кнесет (Ізраїль); Всекитайські збори народних представників тощо.