Це були останні слова сержанта однієї з військових частин Збройних Сил України. Телефоном він повідомив сестрі, що збирається додому. Та до рідного села Широка Гребля Хмільницького району на Вінниччині боєць так і не повернувся. Через п’ять днів після тієї телефонної розмови його знайшли мертвим на блокпості біля Дружківки Донецької області. Причини загибелі з’ясовує слідство.
За словами сестри загиблого Галини, Сергій дуже хотів додому. Передусім поспішав до 4-річної племінниці.
— Не можу передати словами, як він любив Алінку, — каже Галина. — Дівчинка у дитсадочку розповідала всім, що в неї дядько — солдат, воїн, герой.
П’ять днів чула слова: «Абонент поза зоною досяжності»
Хвилин через десять після розмови з сестрою Сергій зателефонував їхній сусідці у селі — тітці Зінаїді. Казав, щоб готувалася до зустрічі. Пані Зіна замінила їм матір після того, як три роки тому не стало рідної неньки. Добре серце у жінки. Батько у них помер ще раніше. Сергій мешкав разом із сім’єю сестри. Вона молодша від нього на п’ять років. Розуміли одне одного з півслова.
— Минуло трохи часу після розмови з Сергієм, і я вирішила запитати, чи, бува, він уже не на вокзалі, — продовжує сестра бійця. — Але зв’язку не було. Серце йойкнуло тривожно. Подумала, можливо, в такому місці, де немає покриття. Згодом телефонувала ще і ще. Те саме чула: «Абонент поза зоною досяжності».
Номера телефону когось з побратимів Сергій не залишав сестрі. Казав, їм це заборонили робити. П’ять днів вона провела у нестерпних муках чекання. На шостий збулося найстрашніше. З сільської ради повідомили, що Сергій загинув. Як саме це сталося, поки що не відомо.
— Давайте дочекаємося завершення розслідування, — каже сільський голова Широкої Греблі Олександр Кащєєв. — Я — колишній майор міліції, повірте, знаю, що кажу.
Любив голубів і коней
За інформацією одного з працівників військкомату, який просив не називати його прізвища, є підозра на те, що 29-річного Сергія Шевчука вбили місцеві сепаратисти.
Сергія призвали у липні цього року під час мобілізації. Служив у військовій частині В 4673 ЗСУ. В селі про нього відгукуються як про добру надійну людину. Дуже цінував дружбу.
— Він любив голубів і коней, — розповідає його сестра. — Поки мама була жива, на її обійсті утримував голубів. Міг багато про них розповідати. А ще більше любуватися птахами, стежити за ними. У нас був свій кінь. Сергій називав його другом. Коли не стало мами, він важко переживав втрату. У нього зник інтерес до всього. Голубів випустив. Тільки клітки залишилися. І коня вже не маємо.
Поховали Сергія Шевчука поруч з могилою матері на кладовищі у Широкій Греблі. Перед тим прощання з бійцем відбулося у Хмільнику на центральній площі. Створити сім’ю він ще не встиг.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям воїна. Вічна слава Герою!
На знімку: Сергій Шевчук під час тренувань на полігоні «Широкий Лан» на Миколаївщині.
Фото надано сестрою бійця.
