«Говорить українське радіо...» Ці добре знайомі позивні, які звучали в Криму практично в кожному будинку з радіоточок, знову повернулися на півострів, але вже в популярному ФМ-діапазоні.
Перше, що зробила Росія, увійшовши в Крим, — відключила всі українські телевізійні канали й радіостанції, насамперед новинні. На зміну їм прийшли канали російські, які витиснули українські з телевізійного й радіоефіру.
Більшість кримчан, по суті, опинилися в інформаційному вакуумі, адже аналогове телевізійне мовлення з території материкової України зникло, а супутникові антени багато хто не вважав за потрібне ставити.
Другою хвилею, яка йшла практично паралельно першій, стали нападки на опозиційні кримські телеканали й неугодні сайти. Так були видавлені із Криму Чорноморська телерадіокомпанія та кримськотатарський канал «АТР», сайт Центру журналістських розслідувань, «События Крыма» і «15 минут» і багато, багато інших популярних ЗМІ.
Журналісти — загроза безпеці Росії?
Наступним етапом стали гоніння на журналістів-стрингерів, які працюють на українські й закордонні ЗМІ. Найгучніша справа розслідується ФСБ стосовно одного із найвідоміших кримських журналістів Миколи Семени, який співпрацював із російськими, українськими і закордонними виданнями.
Журналістові інкримінують «посягання на територіальну цілісність Росії», він перебуває на підписці про невиїзд. Слідчі не відпускають його для необхідного лікування в Київ. За Семену заступилися й міжнародні, і українські громадські організації та політики, але на російських силовиків це жодним чином не вплинуло. Семена продовжує перебувати під слідством, усі його рахунки, зокрема й пенсійний, заблоковано. Колега елементарно залишився без засобів до існування.
Ще одним кроком російських спецслужб для поглиблення інформаційної ізоляції кримчан стало блокування сайтів, які доносять правду про події не тільки в Україні, а й насамперед у Криму. Це понад десятка ресурсів, серед яких — «Укрінформ», «Крым. Реалии», «События Крыма» і ще ціла низка інших. При заходженні на сайт відображається, що мережева адреса «включена до Єдиного реєстру доменних імен, покажчиків сторінок сайтів мережі Інтернет і мережевих адрес, що дають змогу ідентифікувати сайти в мережі Інтернет, які містять інформацію, розповсюдження якої в Російській Федерації заборонене».
Як обходять заборони?
Українські телепрограми дивляться в Інтернеті і по супутнику. Зокрема й кримські телеканали-вигнанці — Чорноморську ТРК і кримськотатарський «АТР».
В останні півтора—два роки число покупців супутникових антен і пакетів у Криму збільшилося, розповів один із продавців цього виду продукції в Сімферополі. Річ у тім, що в кабельних мережах кримських операторів українських каналів також нема, залишається єдиний шлях — супутник. Українські програми можна дивитися й у великих, і в невеликих готелях Криму. Це й Судак, і Алушта, і Ялта, Чорноморський і Ленінський райони, Євпаторія та ще багато курортних міст і селищ. Чимало кримчан, установивши супутниковий пакет, цілеспрямовано дивляться тільки українські телеканали: мовляв, від російської пропаганди уже нудить.
Запущені на території Херсонської області потужні радіопередавачі дають змогу слухати українське радіо у ФМ-діапазоні — щоправда, тільки на півночі Кримського півострова. Це частина сіл Красноперекопського, Джанкойського, Первомайського, Роздольненського районів.
Вихід на заблоковані сайти також можливий завдяки низці спеціальних комп’ютерних програм, які можна легко знайти в Інтернеті.
«Не вистачає, звичайно, якісного контенту, який би стосувався кримчан, їх проблем. Мало програм російською мовою. Чому — це запитання, очевидно, до відповідних відомств», — каже кримський активіст товариства «Просвіта», прізвище якого, зі зрозумілих причин, не наводиться.
«Необхідно звертатися до кримчан, говорити про надання допомоги у розв’язанні їхніх проблем щодо оформлення українського громадянства, юридичної допомоги. Кримчани повинні знати, що Україна про них не забула й завжди вважатиме їх своїми громадянами», — вважає співрозмовник.
Вл. інф.
