Саме таке ставлення до себе хоче мати поліція з боку громадськості. Але бажані стосунки багато в чому залежать і від самих поліцейських.
Як набили перші гулі, тоді змінили тактику
Відверто кажучи, пропозиція, яка пролунала безпосередньо з вуст головного міліціонера області, на той час сприймалась дещо іронічно. А пропонував він створення при обласній міліції громадської ради, яка б не лише допомагала правоохоронцям навести мости з населенням, а й контролювала їхні дії. Люди контролюватимуть міліцію? Чи це не з області фантастики?
У Сєверодонецьку вирішили перевірити цю істину і, за висловом голови громадської ради Сергія П’ятниці, «зробили пробний закид». Закинули — і отримали непоганий результат. Щоправда, не одразу, згодом, доки не розставили всі крапки над «і», не знайшли порозуміння безпосередньо з правоохоронцями. Так, громадська рада не має великих повноважень, її рішення носять рекомендаційний характер, але ж вони варті того, щоб до них дослухались. Перші гулі активісти набили, коли надто захопились перевіркою слідства резонансних справ. Потім зрозуміли: слід перенести акцент своєї діяльності на боротьбу з системою, яка спотворює суспільство, сприяє порушенню законодавства. А тут вже потрібний інший арсенал впливу.
За півтора року діяльності Сєверодонецької громадської ради при Луганській обласній поліції вдалося досягнути багато. Активісти беруть участь у проведенні тендерів та атестації працівників поліції, проводять спільні рейди, розрулюють конфліктні ситуації. Причому подекуди стають на бік поліцейських, сприяючи зростанню їхнього авторитету та покращенню іміджу. Вчать населення довіряти правоохоронцям, врешті, не боятись їх і говорити всю «правду-матку» в очі, а не писати анонімки. За півтора року в сєверодончан з’явились послідовники.
Хіба ж проти родича підеш?
На жаль, про масову підтримку ініціативи сєверодонецьких активістів в області говорити не доводиться. Чому? Відповідь на це дають активісти громадської організації «Старобільська самооборона», які «пройшли перевірку в бою» — це вони самі про себе кажуть. Так от, вони вважають, що, принаймні, в сільській місцевості, де кожен другий житель — родич чи кум, громадська рада навряд чи зможе щось зробити, аби покласти край старій системі, що дісталась у спадок від радянських часів. Тут всі, хто стоїть на варті закону, залежать один від одного: прокурор — від начальника поліції, суддя — від прокурора. Вони один одного підтримують і не здають.
Боротися з корупцією, з розкраданням державного майна в таких умовах неможливо. Дехто з громадських активістів, правду кажучи, не наважується йти проти таких «китів», бо легко може опинитись за ґратами. Але багато й відчайдух.
— Для того, щоб поліція мала інший, позитивний, імідж, слід, насамперед, очистити її від старих кадрів, — вважає старобільчанин Петро Царевський. — Зі старою системою працювати неможливо. Ми сьогодні вже підготували п’ятеро молодих хлопців, серед яких є і офіцери, що можуть працювати в поліції. Отже, тільки-но в Старобільському райвідділі Нацполіції завершиться переатестація, ми рекомендуватимемо цих хлопців на звільнені посади.
«Старобільська самооборона», до речі, складається з дуже серйозних чоловіків, які свого часу відбили спроби сепаратистів, що прагнули закріпитись у цих краях. У масштабах області їхній досвід просто унікальний. Сьогодні «Самооборона» розширює сфери свого впливу.
Організація має авторитет серед населення, отже, до неї часто звертаються по допомогу, коли йдеться про порушення прав людей. За зразком сєверодонецького досвіду нині тут теж вже створена громадська рада. Крім того,
«Самооборона» сьогодні реєструє своє представництво у Новопскові та Сватовому, водночас тут формуються громадські ради. А от як складатимуться їхні стосунки з працівниками поліції — сказати не беремось. Але маємо надії на краще.
Луганська область.
