Крім своїх звичних посадових обов’язків, в умовахбойових дій йому доводиться виконувати ще низку складних завдань
Інспектор знає, хто чим дихає
— Цілилися довго й на четвертий раз таки пристрілялися — потрапили в наш відділ, — розповідає начальник сектору дільничних інспекторів Попаснянського районного відділу Нацполіції Руслан Бутко. — Ви запитуєте, як ми працюємо в зоні активних бойових дій? Складно. Бойовики стріляють із відстані в кілометр, максимум півтора-два. Якщо «заговорить» 120-мм міномет, то чути дуже голосно. Особливо важко тим, хто живе на краю міста: снаряди падають усього за сто метрів від будинків. А останнім часом почали діставати й будівлі.
Черговий інспектор Попаснянського РВВС Артем Примак доповнює:
— Зазвичай після таких обстрілів жителі частіше телефонують до поліції. Комусь пошкодили будинок, когось поранило осколком або виникли якісь побутові проблеми. Ми фіксуємо всю інформацію й за необхідності виїжджаємо на місце, надаємо всіляку допомогу: госпіталізація, огляд місця події тощо. Зараз обстріли бойовики ведуть регулярно, під їхній приціл потрапляють околиці міста, найближчі селища Новозванівка, Новоолександрівка. Буваємо там мало не щодня.
Попасна — прифронтове місто, і життя в ньому відрізняється від інших населених пунктів, розташованих глибоко в тилу. Люди тут живуть у страху, чекаючи великомасштабних бойових дій, які вже пережили в 2014 році. Власне, тут два фронти. Другий — інформаційний, і не менш небезпечний. Використовуючи близькість лінії розмежування, російська пропаганда намагається проникнути в кожну клітинку людського організму, налаштовуючи людей проти української влади, проти її соціальних і громадських інституцій. Наприклад, про українського поліцейського вони кажуть, що він — ворог населення. Так, для деяких дільничний інспектор справді видається як ворог. Йдеться про тих, хто, користуючись умовами бойових зіткнень, займається протиправними справами.
Прочісуючи район «сірої» зони, і оглядаючи всі кущі та сараї на околицях одного села, поліцейські звернули уваги на будівлю, що заросла бур’яном. Якби не бойові дії, на споруду, яка здавалася покинутою, навряд чи хтось звернув би увагу. Але ситуація була іншою, і дільничний інспектор із колегами поцікавилися тихим місцем. Бур’яном виявилися спеціально посіяні коноплі, а в будинку розташувалася ціла фабрика. Хазяїн виявився старанним «ботаніком»: в одному боці городу в нього дозріває один сорт конопель, в другому — інший і різного часу висадження. Він сам переробляв урожай, упаковував його та педантично підписував пакетики, маркував, позначаючи: це — хорошої якості, це — поганої. У наркоділка вилучили все, що сушилося на горищах у будинку, у сараї, на кухні. Під диваном, у шифоньєрі, у тумбочках — травичка була скрізь. Загальною вагою вийшло 17 кг. За цінами чорного ринку це понад півмільйона гривень.
У прифронтовому селі Малорязанцеве дільничний інспектор звернув увагу, що у дворі, де раніше проживала самотня бабуся, раптом з’явилася тепличка. Начебто б і хазяїв немає, і вирощуванням сільськогосподарських культур займатися нікому. Запідозрили гірше. Несподівано прийшли за адресою й у тепличці виявили коноплі, а поруч — сплячого сторожа. У легенду про те, що врожай «сторож» нібито вирощував для себе, бо курить уже 20 років, ніхто не повірив. Дільничний добре знає місцевих жителів, знає, хто чим дихає, тому «родич» самотньої бабусі ніякої довіри не викликав.
На жаль, частина людей використовує «сіру» прифронтову зону для свого брудного підприємництва. Одні грабують залишені без нагляду приміщення, інші використовують важкодоступні місця для вирощування наркомістких рослин. Були випадки й піймання диверсантів у таких місцях.
З ризиком для життя
Начальник відділу превентивної діяльності обласного управління Національної поліції в Луганській області Андрій Наконечний зайвий раз наголошує, що робота дільничного інспектора в прифронтовій зоні відрізняється більшим ризиком для життя. Враховуючи нові методичні рекомендації галузевого міністерства, один дільничний сьогодні обслуговує територію з населенням 7-13 тисяч людей, а раніше — три тисячі.
— Одна з вулиць Попасної впирається в селище Новоолександрівка. А це вже «сіра» зона. Згідно з Мінськими угодами ми, українські силовики, там перебувати не можемо. Але звідти до нас приходять люди. Бувають звернення, найчастіше пов’язані з розшуком родичів, які або пропали, або перебувають у полоні в незаконних збройних формувань. Ми допомагаємо, чим можемо. Займаємося розшуком цих осіб, — розповідає старший інспектор поліції капітан Дмитро Воронін.
Так, це правда, що в зоні відчуження стало менше п’яниць і дебоширів. Але тепер увага поліцейського дільничного зосереджена на ловінні диверсантів. Це ризик для життя та здоров’я. Відомо, наприклад, що понад двохсот жителів міста воюють на боці бойовиків або свого часу чинили опір військам Національної гвардії України. Дільничний офіцер поліції на своїй дільниці проводить бесіди із громадянами в рамках загальнодержавної операції «Візит», звертає увагу на світло у вікні квартири або будинку, які вже кілька місяців чи навіть років стояли порожніми. Зараз, під час АТО, ця лінія роботи — боротьба з тероризмом посилена.
У Трьохізбенці, яка розташована на лінії зіткнення, працює група із чотирьох осіб. Це не тільки дільничні. Групу було створено спеціально для того, щоб вчасно реагувати на скоєні злочини та правопорушення, тому що це особлива ділянка. Але випадку, коли доводилося б застосовувати зброю, останнім часом не було. Андрій Наконечний стверджує, що дільничні працюють зараз у нормальному руслі, за винятком тих людей, які наражають своє життя й здоров’я на небезпеку, перебуваючи в безпосередній близькості від лінії розмежування. Були випадки й викрадення співробітників, щоб вивідати інформацію. Але це траплялося раніше — в 2014 — початку 2015 року.
Попаснянський райвідділ Нацполіції переживає великий дефіцит кадрів. Тільки одних дільничних інспекторів не вистачає п’ять. Проте з початку року злочинів розкрито вдвічі більше, ніж торік. Половину цих злочинів розкрили саме дільничні. У службі залишилися найстійкіші. Звільнялися з різних причин: хтось постріли не міг переносити, за когось батьки заяву приносили, хтось виїхав із родиною. Половина в підрозділі — це молоді чоловіки віком 30 років. І вони стверджують, що, через два роки АТО, цінності в них не змінилися, а ставлення до роботи, до колективу стало більш відповідальним. Хоча кожний дільничний і закріплений за своєю територією, але якщо бачить, що в товариша виникла проблема, намагається прийти на допомогу. Колектив згуртований, а тому «ворог не пройде».
Луганська область.
Дільничний інспектор під час обходу.
Фото надане автором.
