Пам’ятний знак на честь бійців спецпідрозділу «Ягуар» Національної гвардії України урочисто відкрито у Харківській облдержадміністрації. Воїни цього підрозділу, який базується у райцентрі Калинівка на Вінниччині, врятували 8 квітня 2014-го колишню столицю України від сепаратистів так званої Харківської народної республіки (ХНР). На штурм будівлі, в якій засіли прихильники «русского мира», мали йти також інші структури. Чому вони відмовилися це робити, вже мали б з’ясувати правоохоронці.

 

У зародку придушили «ХНР»

 

— Ці мужні хлопці в зародку придушили проект так званої Харківської народної республіки, — сказав під час урочистого відкриття меморіальної дошки Президент України Петро Порошенко. — Саме тут, у приміщенні Харківської облдержадміністрації, бійці українського «Ягуара» завдали смертельного удару кремлівському ведмедю-шатуну, який шукав і, на щастя, не зміг знайти нору на Слобожанщині.


Петро Порошенко також наголосив, що у нас є свідчення безпосередньої причетності радників і помічників російського президента до проекту дестабілізації ситуації у Харківській області і створення на її території ще однієї так званої республіки, на зразок уже існуючих незаконних ДНР/ЛНР.


Сепаратистів вибили з будинку ОДА протягом двадцяти хвилин. На кожному з поверхів «ягуарівці» затримували тих, хто забарикадувався у будівлі. Загалом таких виявилося 67 осіб. Капітан Артем Грушко вибрався на дах і зняв звідти російський триколор. Його напередодні почепили нові «господарі». Про те, як усе відбувалося, розповіли учасники штурму.


Застукали зненацька


Якби сепари захопили Харків, не було б уже незалежної України. Там, у Харкові, вона б і закінчилася. Таку думку довелося неодноразово чути від бійців «Ягуара». Підполковник Сергій Крижанівський нині начальник відділення з роботи з особовим складом. У 2014-му очолював одну з груп, яка звільняла будівлю ОДА. Каже, успіх операції забезпечила раптовість її проведення. На їх користь спрацював також фактор часу. На той момент сепаратисти ще не встигли підтягнути у будівлю озброєних бойовиків. Про те, що вони мали з’явитися, свідчили чималі запаси продуктів і медикаментів, які «ягуарівці» бачили на поверхах. Зброя у приміщенні теж була, але переважно холодна. Бійці захопили сепарів зненацька, дехто ще спав і тому не міг скористатися навіть тією зброєю, що мав при собі.


— Якщо перед тобою військовий у повній екіпіровці, зі зброєю в руках, то ти сто разів подумаєш, чи йти на нього з ножем чи гвинтівкою, — каже підполковник. — На це я звернув увагу ще тоді, коли ми на вулиці підібралися до центрального входу. Наша група заходила саме таким способом. Ті, хто там стояв і щось вигукував, при появі озброєних людей розлетілися, як горобці.


Капітан Грушко зі своєю групою, як він каже, очищав останній поверх. Далі вибрався на горище. За його словами, ще знизу помітив на щоглі будинку російський прапор.


— Я ж не міг його не зняти, — каже Артем. — Коли добирався, на горищі побачив наше державне знамено. Я б його встановив на місці знятого російського. Але наш прапор лежав розірваний, брудний...


Старший прапорщик Валентин Бжезицький каже, що діяти у приміщенні завжди складніше, ніж на відкритій місцевості. Особливо тоді, коли ти не знаєш розташування кімнат, не бачив схеми ходів-виходів тощо. За його словами, будь-який постріл, з їхнього чи нашого боку, міг одразу змінити перебіг операції. Це привернуло б увагу, до будинку підтягнулися б прихильники так званої Новоросії, почали б уриватися до приміщення... Старший прапорщик також звертає увагу на те, що раптовість у діях дала можливість успішно провести операцію. Таку, яку не вдалося втілити в Донецьку і Луганську. За словами співрозмовника, затриманих виводили на вулицю. У дворі, розташованому з тильного боку будинку, їх передавали в руки міліції.


Скандал із «Беркутом»


Про те, що разом з «ягуарівцями» звільняти будинок ОДА мали інші підрозділи, бійці дізналися пізніше. На час штурму ні у дворі, ні всередині бійці з Калинівки не бачили представників інших структур. За їхньою інформацією (просять не називати прізвище, коли кажуть ці слова), пліч-о-пліч з ними мали брати участь в операції СБУ, спецназ ЗСУ, «Беркут», «Сокіл», міліція.


— Коли ми закінчили роботу і зібралися всі у внутрішньому дворику, першим прилетів «Беркут», — розповідає Сергій Крижанівський. — Сталося те, на що ми не сподівалися. Дехто з «беркутівців» почав погрожувати нашим хлопцям. Спочатку прозвучали претензії: «Чого ви сюди приїхали?» Ніби ми не такі само військові, як і вони. Ніби вони не розуміли, що ми виконуємо команду. А потім пішли погрози: «Ми вас звідси не випустимо». Що вони цим хотіли сказати, не можна було зрозуміти.


Хлопці кажуть, добре, що з ними був командувач (ідеться про тодішнього керівника Нацгвардії, нині він міністр оборони, Степана Полторака, який керував операцією і безпосередньо брав у ній участь разом із тодішнім командувачем Західного оперативного командування, а нині керівником Нацгвардії Юрієм Аллеровим. — Авт.) Скандал міг зайти далеко. Схоже, харківські «беркутята» очікували іншого розвитку подій. Можливо, тому й не пішли на штурм. Після втручання вищого керівництва «Беркуту» дали команду: «По машинах» і вони залишили територію ОДА. «Ягуарівці» додому повернулися не одразу. Їх залишили ще на деякий час у Харкові. Вони охороняли будинки місцевих СБУ і міліції. І це за умови, що у кожній з названих структур були свої озброєні люди. Частина бійців залишилася вартувати будівлю облдержадміністрації.


Незручно перед хлопцями


У квітні нинішнього року п’ятеро «ягуарівців» отримали ордени «За мужність» ІІІ ступеня. Як зазначено в указі глави держави, «за особисті заслуги у захисті територіальної цілісності Української держави, мужність і високий професіоналізм, виявлені у протидії проявам сепаратизму в Харківській області у квітні 2014 року». Такої нагороди удостоєні полковник Сергій Трофименко, підполковник Валентин Сірак, капітан Артем Грушко, молодший лейтенант Олександр Война та старший прапорщик Валентин Бжезицький. Дехто з нагороджених зізнався у розмові, що почувається незручно перед побратимами. Кажуть, усі діяли на одному «полі бою». Але начальству видніше.


Заступник командира спецпідрозділу «Ягуар» підполковник Олександр Волох уточнив, що частина його підлеглих нині виконують не менш відповідальні завдання, ніж два роки тому у Харкові. Не складно здогадатися, що ховається за словами «відповідальне завдання». Нацгвардійці з Калинівки перебувають в АТО. Серед них — капітан Грушко, той само, який під час звільнення Харківської ОДА зняв з неї російський прапор, встановлений на щоглі сепарами.

 

Квітень 2014-го, «ягуарівці» охороняють звільнену від сепаратистів будівлю ОДА.

 

 

 За операцію зі звільнення від сепаратистів Харківської ОДА орденами «За мужність» нагороджені: Валентин Бжезицький, Артем Грушко, Валентин Сірак та Олександр Война (зліва направо).


 


Вінницька область.


Фото Василя БАБІЯ.