Польщею прокотилася чергова хвиля жіночих протестів, яку назвали другим загальнопольським страйком жінок.


Протестанти вийшли на вулиці під гаслами: «Ні — Польщі фанатиків», «Єпископ — не лікар», «Моє життя — мій вибір», «ПіС ОФФ» («PіS OFF»), «Тут Польща, а не Ватикан», «Проженемо фанатиків». Під час маніфестацій скандували, зокрема, «Сокира, мотика, парасолька, уряд повалить розлючена полька».


Нагадаємо, що перший масовий протест жінок пройшов у Польщі 3 жовтня. Ініціатори назвали його «чорним понеділком», та оскільки в цей день була сильно дощова погода, і маніфестанти нагадували море парасольок, відтоді його й почали називати ще й «протестом парасольок», а парасолька стала символом цього жіночого руху. Так само як і чорним одягом, в який жінки вирішили убратися у відповідь на рішення Сейму прийняти за основу проект закону про повну заборону абортів та притягнення до відповідальності тих, хто перериватиме вагітність. Після «чорного понеділка» партія влади «Право і Справедливість» (ПіС), що має кваліфіковану більшість, достатню для самостійного вирішення всіх законотворчих питань, окрім змін до конституції, зняла цей проект з парламентського порядку денного взагалі. Здавалося б, влада прислухалась до протестуючих. Учасники та прихильники «чорного протесту» святкували перемогу, але, як з’ясувалося, їх радість була передчасною.


Представники партії влади в своїй риториці повернулися до постулатів більш жорсткого антиабортного законодавства, про що у кількох інтерв’ю заявив лідер ПіС Ярослав Качинський, пообіцявши, зокрема, внести зміни до діючого законодавства і заборонити аборти, дозволені нині з огляду на стан здоров’я плоду, зокрема через виявлену в нього хворобу Дауна. Спочатку жінки-активістки під гаслом «не складаємо парасольок» провели кілька протестів під вікнами помешкання Я. Качинського та під центральним офісом партії у Варшаві. Потім, однак, вирішили ще раз продемонструвати свою силу в загальнопольських масштабах і вийти на «другий жіночий страйк». Ним вони також прагнули продемонструвати, що «не йдуть у підпілля». Це символізували пікети з відповідними плакатами біля входів у підземні переходи (тут важлива гра слів, бо польською мовою слово «подзємє» означає підпілля). Найбільш яскраво саме ця акція проходила в понеділок біля сходів, що ведуть до станції метро «Центр» у польській столиці. Картина буде неповною, якщо не згадати про те, що поряд із учасниками «чорного протесту» з’являлися невеличкі групи їх опонентів — прихильників заборони абортів, які самі себе найменували «білим протестом». У Варшаві від словесних перепалок дійшло навіть до невеликої шарпанини, яку швидко припинили поліцейські.


Другий жіночий страйк не був таким масовим, як перший (понад 100 тисяч учасників). Проте географічно в страйку були представлені всі регіони країни. Для прикладу: від 100-150 протестуючих в Перемишлі та Жешуві, 200-250 — у Гданську, Любліні, Кєльце та Білостоку, 500 — у Лодзі, Катовіце, 1500 — у Вроцлаві, 2000 — у Познані. Складається враження, що активістки робили цього разу ставку не на масовий характер акцій. Вони підготували «петицію жінок» та збирали під нею підписи у перехожих. Документ складається з 11 постулатів, серед яких, зокрема такі: «Ні насиллю щодо жінок», «Ні втручанню костелу в політику», «Ні втручанню політики в освіту». Отож «жіночий протест» може змінити свій характер із вузького антиабортного на рух із обстоювання більш широкого спектру вимог, причому не лише з суто «жіночих» проблем. 

Варшава — Вроцлав.