Вкладники збанкрутілих банків, багато з яких втратили фактично всі родинні заощадження, нині залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Про них дедалі менше розказують у пресі та на телебаченні. А закон про систему гарантування вкладів фізичних осіб майже не залишає сподівань повернути втрачені заощадження за кредиторськими вимогами четвертої та наступних черг виплат. Хоча для когось це були кошти на лікування, на освіту дітей чи омріяне власне житло або навіть просто на життя. Тому у вкладників збанкрутілих банків складається враження, що банки зумисно було доведено до банкрутства, і це вже стало бізнесом для власників банків та пов’язаних із ними спритних ділків. Про це йшлося під час круглого столу у Верховній Раді з обговорення проблемних питань ошуканих вкладників фінансових установ.

 

 

Ініціатором заходу виступила депутатська фракція «Батьківщина». Лідер цієї депутатської фракції  Юлія Тимошенко заявила, що «червоною кнопкою» стало знецінення гривні в 3,2 разу, що спричинило всі подальші негативні процеси у фінансовій та соціально-економічній сферах. Як наслідок — розпочалася ліквідація банків, а рефінансування НБУ відбувалось не задля підтримки банків, а для виведення грошей з країни через хабарницькі схеми. За останні два роки, за словами Ю. Тимошенко, в Україні закрито понад 80 банків. Вкладники збанкрутілих банків втратили 345 мільярдів гривень, із них 55 мільярдів — фізичні особи, решта — юридичні.

Залишок коштів, які не отримано вкладниками з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, — 6 мільярдів 600 мільйонів гривень. Через інфляцію стали непосильними і кредитні ставки. У той час, як у більшості європейських країн кредитні ставки не перевищують 3—5 відсотків, то у нас — 20—28 відсотків. За таких умов бізнес розвиватися не може, а фізичні особи, котрі взяли банківський кредит, потрапили у фінансову пастку.

«Прийнято негласне політичне рішення — не розвв’язувати проблему вкладників збанкрутілих банків, — вважає Ю. Тимошенко. — Але ці гроші, які забрали з економіки, з української банківської системи, і призвели до втрати довіри до банків».


Фракція виступила з ініціативою звільнення Голови НБУ Валерії Гонтаревої, запропонувала провести парламентські слухання щодо ситуації у банківській системі і заявила про готовність почути всі пропозиції від громадських організацій вкладників збанкрутілих банків.


Дуже потерпіли від «банкопаду» і благодійні організації. Як розповів голова міжнародного благодійного фонду «Добробут громадян» Віктор Терес, на банківських рахунках — кошти для лікування учасників АТО, хворих дітей, а тепер доступу до них немає. Зокрема, майже 18 мільйонів гривень — пожертви юридичних і фізичних осіб та кошти за проектами міжнародної технічної допомоги — втрачено у визнаному неплатоспроможним банку «Хрещатик». І тепер іноземні «донори» закрили багато проектів допомоги Україні.


Добитися повернення коштів через суд — тривала, дуже дорога і майже безперспективна справа, зауважували учасники заходу. За розгляд одного судового позову суди вимагають 100—200 тисяч гривень судового збору.


Голова комітету ГО «Спілка вкладників АТ «Дельта банк» Роман Бадаліс зауважив, що нині фактично немає жодних юридичних механізмів добитися повернення депозитів із збанкрутілих банків. За минулі два роки десять ошуканих вкладників наклали на себе руки, бо їхні заощадження — це були єдині кошти їх родини, на які розраховували. Водночас вкладники закликали не заполітизовувати проблему, а знайти механізми її розв’язання, пропонуючи власні «рецепти». Серед них — створити перехідний банк і виплачувати депозити впродовж 5—10 років, щоб не забирати у вкладників надію на повернення своїх коштів, притягувати до кримінальної відповідальності власників банків за кредитування пов’язаних осіб, зумисне виведення активів із банків, внести зміни до закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб, змінивши черги кредиторів — віднести вкладників банків до другої черги. Адже у тому-таки «Дельта-банку», котрий посідав третє місце за рейтингом НБУ, за два роки досі не дійшла черга до задоволення потреб кредиторів четвертої черги — кошти, які перевищили гарантовану суму в 200 тисяч гривень (а через стрімке падіння гривні у цій черзі опинилися більшість валютних вкладників), кошти, які було заблоковано Фондом гарантування. «За два роки нічого не зроблено для задоволення кредиторських вимог, — сказав Роман Бадаліс. — Ми звернулися до Генпрокуратури, де відповіли, що отримали відповідь від Литви щодо виведення коштів «Дельти» до литовських банків, однак уже декілька місяців цей документ не можуть перекласти». Водночас лунали думки про те, що зміна голови НБУ, зміна прізвища не виправить ситуацію. Потрібні комплексні підходи.


Лунали й такі думки: люди не відчувають жодного захисту і підтримки від держави, тому й виходять на вулиці. Закон про гарантування вкладів фізичних осіб не ставить інтереси громадянина вище інтересів банків. Хтось зацікавлений у знищенні банків і втраті заощаджень громадян і робить на цьому бізнес.


На розгляді Конституційного суду нині перебуває подання Верховного Суду України щодо неконституційності закону про Фонд гарантування вкладів. Адже за чинним законом вкладникам банків фактично неможливо домогтися повернення своїх коштів. Однак жодної активності у розгляді цієї справи не спостерігається. Хоча питання не лише в тому, як розв’язати проблеми вкладників збанкрутілих банків, а й як повернути довіру до вітчизняної банківської системи загалом.

 

ДОВІДКОВО

За останні два роки в Україні закрито понад 80 банків. Вкладники збанкрутілих банків втратили 345 мільярдів гривень, із них 55 мільярдів — фізичні особи, решта — юридичні особи.

 

Народні депутати Ігор Луценко, Юлія Тимошенко, Іван Крулько.

 

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.