Кабінет Міністрів запропонував українцям перелік товарів, котрі можуть увійти до споживчого кошика, щоби проіснувати. І які можна хоч якось впихнути у мінімальні зарплати та пенсії і то, у більшості випадків, навряд чи, зважаючи на комунальні тарифи. Злиденної мінімальної зарплати до того ж вистачатиме лише на 48 % закладеного у жебрацький кошик, який розраховано на взяті за основу три тисячі гривень. Більшого, за визначенням уряду, не дозволяє бюджет.
Навіть з огляду на деякі новації, вміст споживчого кошика — мізерний і принизливий для українців. Запропонований набір іде врозріз із розмовами про євроінтеграцію, а тим більше про європейський спосіб життя, і ставить під сумнів тезу, що свободи і добробут людини є найголовнішими цінностями для держави. Українцям залишається лише посміятися над тим, за кого влада їх має. Плакати над своєю злиденністю громадянам держави, яка прямує до об’єднаної Європи, якось не ґречно.
Тож як мають прожити наші громадяни наступний рік із цим споживчим кошиком, який набагато убогіший за той, який пропонують у будь-якій європейській в’язниці? Передусім за переліком продуктів споживання. Тепер українець за рік може з’їсти 16 кілограмів яловичини, зате баранину і крольчатину з дозволеного прибрали. Птиці можна спожити 14 кілограмів замість 12 до цього і випити 60 кілограмів кефіру замість 65 літрів молока. Від такого життя люди дедалі більше покладаються на Бога, а не на владу, розуміючи це, вона збільшила споживання риби з 2,5 до 9,5 кілограма. Пости ж бо. З’явилися у списку й атрибути розкоші. Тепер можна випити 400 грамів чаю, 500 грамів кави у зернах, на солі можна пошикувати аж на три кілограми.
Тепер значно ефектніше і принадніше виглядатимуть й українські жінки, бо якщо раніше одну пару чобіток їм прописували на п’ять років, що створювало велику кількість робочих місць для шевців у майстернях із ремонту. То тепер одну пару можна зносити за три роки. Жіночих трусів — аж шість на рік, погодьтеся, проти п’яти на два роки — це розкіш. Колгот — аж дев’ять пар на три роки, проти ганебних шести пар на два. Комбінацію можна поміняти на майку, світ моди невпинно змінюється, але носити доведеться знову дві і чотири роки. Більше того, минулоріч такого предмета гардероба, як жіночі брюки, взагалі не було. Тепер добробут зріс настільки, що жінка спокійно може мати одні штани на чотири роки, не підриваючи при цьому економіку держави. У пальто в кількості один екземпляр пані могли «вишивати» сім років, поліруючи маршрутки і вагони метро, тепер же його можна спокійно замінити на куртку на синтепоні і п’ять відведених років промайнуть, як мить.
Поліпшується і якість літнього взуття, бо колись одні черевички пропонували носити півтора року, а тепер аж два. Якщо ж взяти до уваги ще й 10 пар шкарпеток, у яких можна відходити рік, а пенсіонерам аж два роки, то турбота держави мало не викликає сльози. Зглянулися і на чоловіків, замінивши їм електробритви на безпечні леза, причому один станок на сім днів. Вітчизняних електробритв давно нема, а японські у магазинах — за ціною героїну. І найголовніше у цій ванній колекції, що рушником тепер можна користуватися шість років, а не вісім, як колись, що дуже зручно. Хоча рушник прописаний лише один. Можна порозкошувати і зубними щітками. Погодьтеся, чотири щітки на рік, за відсутності коштів на стоматолога, навіть забагато.
Зате зменшили обсяги використання вати з 1700 грамів до 1000 на рік. Зросла норма вживання парацетамолу та анальгіну, проте щезли з рекомендованого йод, зеленка та перекис водню. Але з’явилися протизапальні німесулід та ібупрофен, яких раніше не було і яких тепер можна випити аж 30 і, відповідно, 50 пігулок на рік. Це аж коли вже дуже скрутить, о ось вітамінів і гірчичників відтепер нема, у випадку ж високої температури можна вжити лише 20 пігулок, а раніше було 50. Але ж тепер можна розсмоктати 90 капсул корвалменту, якого раніше не було взагалі, і 50 штук валідолу замість 17. За такого ставлення до найнезаможніших серцеві ліки обов’язково треба мати про запас.
Що не кажіть, а образ країни, яка щодня стає європейськішою, відтепер буде помітний навіть на вулицях. Нашим людям з кошика тепер можна буде підстригатися аж шість разів на рік замість чотирьох. Проте до приїжджих з об’єднаної Європи не слід надто наближатися за падіння норми споживання холодної води з 3,2 кубометра на місяць до 2,4 кубометра, а гарячої — з 2,4 до 1,6. Норми споживання електроенергії також скорочено зі 110 кіловат-годин до 90. Газу — з 10,4 кубічного метра до 4,4. Україна дедалі більше стає енергоекономнішою, проте риба буде недосмаженою. Врешті суші — теж їжа, он як довго живуть на них японці. До речі, у нашому українському кошику жодної згадки про ритуальні витрати.
Також великою дірою у кошику є проблеми молоді, яку важко буде змусити ходити, як у Північній Кореї, у двох бюстгальтерах на рік. Проте молодих має тішити той факт, що пенсіонери змушені будуть носити їх чотири роки. Ще вони мають навчитися купатися в одних плавках чотири роки, але ж раніше треба було відплавати аж 10, як тепер пенсіонерам. Але це байка. Не закладено у споживчий кошик норми з дитячого одягу і взуття, зрозуміло, дитячі іграшки є предметами недозволеної розкоші, але ж памперси потрібні щотижня пачками, як і постільна білизна, дитячі каші, які аж ніяк не входять у закладені чотири кілограми борошна. Не подбавши про молоді сім’ї та їхніх дітей, треба було принаймні закласти у кошик презервативи. Можливо, розрахунок на те, що молодь у нас сильна, мужня, вона воює на фронті і якось проживе без нас і нашого ганебного споживчого кошика. Якщо не тут, то деінде.
А якщо серйозно, то, може, досить ганьбитися і, зважаючи на нашу злиденність та економічну безпросвітність, перестати напрацьовувати такі явки з повинною у своїй державній неспроможності. Або хоча б поставити формувати споживчий кошик людей без гумору і садистських нахилів.
