Схоже, французькі школярі вже найближчим часом уперше дізнаватимуться про колишню славу таких відомих на європейських теренах територій своєї країни, як Ельзас, Лотарингія, Арденни й навіть популярна серед прихильників ігристих вин Шампань лише на уроках історії.


На адміністративно-територіальній мапі Французької Республіки вже рік як таких земель не існує — вони об’єдналися в регіон Великий Cхід з центром у Страсбурзі. У результаті реформи управління, яка триває тут вже 13 років і досягне свого екватору на початку 2017-го, усталені протягом кількох століть регіональний поділ та організація місцевого самоврядування Франції зазнають докорінних змін.


Чи можна уявити таку ситуацію в Україні, годі й казати. У нас кожне, навіть найменше, село має свою сільраду з головою, секретарем і найголовніше — з печаткою. При цьому в місцевій скарбниці переважно лише дірка від бублика. А тим, хто таки дозрів до об’єднання громад під час розпочатої торік вітчизняної реформи місцевого самоврядування (таких, нагадаємо, до кінця цього року, після виборів 18 грудня, має стати 368 з понад 10 тисяч ще не реформованих), держава ще й дає бюджетного «пряника».


Щодо злиття адміністративних районів, переважно утворених 50—80 років тому за принципом однакової кількості членів єдиної тодішньої політичної сили, то про зміни в цій царині на загал поки що навіть не йдеться. Області, зафіксовані в Основному Законі країни, взагалі прирівняно до своєрідних «священних корів», зачіпати які будь-кому зась.


Ми вперто, навіть затято, тримаємося за старе. Хоча достеменно знаємо, що історично регіон Волинь завше був набагато більшим, ніж нинішня однойменна область. Нам добре відомо, що Черкащина навпіл розрізана Дніпром, і язик не повертається назвати її серцем країни (радше, його двома половинками). Хто більший галичанин — і досі сперечаються між собою жителі кількох невеликих областей Прикарпаття, та про те, щоб об’єднатися, скоротити витрати на утримання управлінців обласного штибу і підвищити стандарти життя громадян згадується дуже рідко.


Тож гірко зізнавати, що економічно-господарська доцільність завше була в нас на останньому місці й істотно програвала регіонально-містечковій ментальності. Тому так довго відкладалися в довгу шухляду ідеї реформування громіздкої та неефективної системи управління державою, а розпочата торік реформа місцевого самоврядування ще і нині стикається з опором і несприйняттям не лише громад, місцевої влади, а й частини політикуму.


Та повернімося до французької реформи. Ще донедавна ця країна певною мірою навіть пишалася, що окремі найдрібніші їхні адмінтерутворення ведуть свій родовід замалим не від Паризької комуни. Навіть поважні європейські експерти-французи з питань місцевої демократії плуталися в кількості таких комун, називаючи різні цифри — то майже 30 тисяч, то 18 тисяч.


Зрештою, прагматизм переміг і серед політиків, і серед управлінців. Ймовірно, свою позитивну роль відіграли і загальноєвропейські тенденції до раціоналізації територіальної організації влади, і досвід сусідніх країн, який узагальнювала і генерувала Рада Європи, штаб-квартира якої, як відомо, розташована саме у французькому Страсбурзі.


Самі французи пояснюють поширення в їхній країні тенденцій співробітництва та об’єднання громад передусім зменшенням фінансового ресурсу та підтримки місцевого і регіонального рівнів з боку держави. Водночас вони зауважують, що це пов’язано також з необхідністю перерозподілу коштів найбагатших муніципалітетів з урахуванням потреб найбідніших територіально-адміністративних утворень.


Тобто саме простий економічний розрахунок (певна річ, не без впливу загальноєвропейської фінансової кризи) вже спонукав до об’єднання низку регіонів цієї країни, призвів до укрупнення на рівні спільнот комун, укрупнення комун через їхнє злиття і створення потужних агломерацій.


Приміром, агломерація Агно (регіон Великий Cхід, департамент Нижній Рейн) з 1 січня 2017 року об’єднає три спільноти муніципалітетів, налічуватиме 36 комун з населенням понад 95 тисяч і перебере на себе частину їхніх повноважень.


На базі чотирьох спільних комун у муніципалітеті Хагенау з початку наступного року також створюється одна спільнота агломерація, де проживатиме майже 100 тисяч осіб. До її повноважень, відповідно до французького законодавства віднесено питання економічного розвитку територій, підтримка підприємництва, функціонування громадського транспорту, стратегічне територіальне планування вирішення житлових питань, захист довкілля, проблеми соціального забезпечення, утилізація побутових відходів тощо.


Важлива і така подробиця: злиття спільнот комун в спільноту агломерація, як пояснюють французькі чиновники, відбулося на добровільній основі, шляхом ухвалення радами у складі депутатів від комун рішення за правилом простої більшості.


Досвід французьких реформаторів в сфері територіальної організації влади на місцевому та регіональному рівнях нещодавно вивчала делегація українських законодавців — членів Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики і місцевого самоврядування та офіційних представників Мінрегіону. Ознайомчий візит до Страсбурга для них організувала Програма Ради Європи «Децентралізація і муніципальна консолідація в Україні».