У перемовному процесі щодо звільнення політв’язнів Кремля, затриманих у Криму, потрібні рішучіші дії, і необхідно визначити один державний орган, відповідальний за звільнення полонених. На цьому наголосили на вчорашній прес-конференції народні депутати України Світлана Заліщук, Ірина Суслова, Ігор Луценко та Дмитро Білоцерковець. Водночас, як зауважували народні обранці, проблема звільнення українських політв’язнів із російських в’язниць лежить не так у правовій площині, як є предметом політичних домовленостей.
«Українські політв’язні в Росії — це свідчення російської агресії проти України», — наголосила Ірина Суслова. Вона розповіла, що народні депутати вже надіслали звернення до міжнародних структур — Генеральному секретарю Ради Європи, голові Комітету Міністрів РЄ, комісару РЄ з питань прав людини та російському Омбудсмену, а також до МЗС України та Міністерства юстиції з вимогами вжити всіх політико-дипломатичних заходів для повернення ув’язнених громадян України додому. «Найбільша проблема в тому, що на цих людей не дуже звертає увагу держава, на законодавчому рівні держава не надає жодної соціальної підтримки їхнім родинам», — зауважила депутат.
«Звільнення українських бранців неможливе без зовнішнього тиску, — переконана народний депутат України Світлана Заліщук. — Це справа не лише України, а й усіх демократичних держав, які проголосували на рівні ООН за резолюцію, де чітко вказано, що Росія тримає в полоні українських громадян». Парламентарій наголосила на потребі сформувати спеціальний орган, який постійно стежив би за перемовинами щодо так званих в’язнів Кремля, і визначити уповноваженого для комунікації з родичами полонених. На думку С. Заліщук, Президент України має скликати РНБО для проведення моніторингу виконання Україною всіх міжнародних резолюцій, ухвалених на рівні ООН, ПАРЄ, ПА НАТО і ПА ОБСЄ, а також виконання зобов’язань Росією в рамках резолюцій, і поінформувати увесь світ, що саме не виконується і чому. Депутат також відзначила, що від лютого нема жодного прогресу в перемовинах у Женевському форматі, куди входять і питання Криму. «Без подальшого посилення роботи у Женевському форматі наші зусилля щодо звільнення політв’язнів Росії будуть надалі затягуватися», — вважає С. Заліщук. За її словами, представництво України в ООН нині готує проект окремої резолюції щодо Криму і має відбутися окреме засідання Ради Безпеки ООН щодо Криму.
«Росії необхідно показувати приклад кримчанам, які чинять спротив окупації. Вони не відпустять наших побратимів доти, доки не побачать, що зломили їхню волю», — таку думку висловив народний депутат Дмитро Білоцерковець, котрий сам кримчанин, севастополець. На його думку, необхідно декілька важелів впливу — максимальна взаємодія на міжнародному рівні, й, можливо, вимагати офіційного визнання від європейських країн, що українці є політичними бранцями.
«Головна проблема у звільненні полонених — що немає єдиного центру, який би відповідав за це питання, — додав народний депутат Ігор Луценко. — Це має бути мозковий адміністративний урядовий центр з максимальними повноваженнями, у т. ч. і представлення на міжнародному рівні. На сьогодні це розподілено між Кабінетом Міністрів, МЗС і адміністрацією Президента і частково парламентом. Величезною проблемою також є статус наших бранців у Росії, чи є вони військовополоненими. Консолідація українських державних інституцій і консолідація правової позиції України — є тим кроком, який Україна зобов’язана зробити у боротьбі за наших громадян».
Родичі полонених не вбачають у перемовному процесі щодо звільнення політв’язнів жодного прогресу. Брат Євгена Панова Ігор розповів, що інформація, яку він отримує від української влади, дуже рідко виходить за рамки загальних обнадійливих фраз про те, що Україна робить все задля звільнення заручників і що це дуже складні перемовини. «Чи є ці перемовини, у якому вони форматі, хто в них бере участь? Жодної інформації про це немає. Щодо Мінських перемовин, то нам кажуть, що Крим взагалі не входить до формату цих перемовин», — сказав він. Євген Панов, мешканець Запорізької області, учасник АТО, був викрадений російськими спецслужбами за начебто підготовку терактів у Криму. «Ведеться багато роботи, але ефекту нуль, — стверджує і Наталія Калан, сестра Олега Сенцова, українського кінорежисера, котрий вже третій рік перебуває у російській в’язниці (Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав заарештованого Олега Сенцова винним у підготовці терактів у Криму, засудивши його до 20 років колонії суворого режиму). — За два з половиною роки ми не добилися нічого. Олегу дали 20 років, і він сидить. Тому дуже важливо створити таку структуру, яка би об’єднувала всіх і відповідала виключно за політв’язнів, не розпилюючись на інші питання».
Учасники прес-конференції оприлюднили звернення, відкрите до підписання, у якому народні депутати, родичі ув’язнених та представники громадськості звертаються до органів державної влади, вищих посадових осіб України з проханням визначити єдину державну структуру та уповноваженого для проведення перемовин щодо звільнення в’язнів Кремля та комунікації з їх родичами.
