2019 року має бути завершений проект газогону «Північний потік-2» по дну Балтійського моря, яким газ постачатимуть до ФРН в обхід України, Польщі і прибалтійських країн. Критики проекту попереджають про енергополітичну дестабілізацію і непередбачувані геополітичні наслідки. Водночас східноєвропейські країни критикують Німеччину, котра підтримує це будівництво. Тоді як інші держави ЄС змушені були відмовитися від участі у «Південному потоці» — через економічні санкції проти Росії, на яких особливо наполягала ФРН. Про це кореспондент «Голосу України» розмовляла з керівником програм Східної Європи та Центральної Азії Німецького союзу зовнішньої політики Штефаном Майстером (на знімку).
Про реверс
— Цього року, за заявою українського уряду, російські вуглеводні не закуповувалися: їх реверсом постачили країни ЄС. Чи можливо надалі здійснювати реверс газу в Україну?
— Упродовж кількох останніх років споживання газу в Україні дуже зменшилося. Зокрема, Донбас від нього «відключився», принаймні території, контрольовані проросійськими сепаратистами. Крім того, зріс видобуток українського газу. Щодо тепла та електроенергії, то частково відбувається переорієнтація на атомну енергію. Також на вугілля, що частково закуповується і в Росії. Реверс функціонує — серед іншого — тому, що в Україні загальмоване економічне зростання, тож і споживання газу тут значно зменшилося. Але якщо українська економіка хоче зростати, принаймні на середні терміни, то вона матиме більшу потребу в газі. Тому й обсяги, котрі нині реверсом надходять з Європи через Словаччину, не будуть достатніми. І це не є розв’язанням проблеми на тривалий час. Це — вирішення її на період кризи, на перехідний період. А українська економіка вочевидь не досягла свого піку.
Про власні резерви
— Нині що Європа, що Україна шукають можливості диверсифікації одержання енергії, зокрема газу. Яким ви бачите цей шлях для України?
— Існуючі газогони дуже обмежені у своїх можливостях. Навіть зважаючи на те, що лінія через Словаччину добудовувалась, однак її потужностей недостатньо для повноцінного забезпечення потоку. Постає питання, чи може Україна розвивати власні резерви? Приміром, крім ефективнішого використання енергії, зменшувати споживання газу загалом. Також переорієнтувати індустріальний сектор, щоб користуватися власними ресурсами. Я вважаю, саме ця галузь потребує уваги: мають бути створені необхідні умови для відповідних інвестицій. Зрештою є сенс підтримувати діалог із Росією, ведучи переговори щодо нових газових угод. Я розумію, що українці не хочуть потрапити у повну залежність, коли Москва одержала б змогу чинити тиск. Тому диверсифікація — це вирішальне питання. Слід мати різні джерела, можливо, шляхом через Чорне море. Більше робити ставку на нові енергетичні можливості та ефективніше їх використання. Лише тоді можна до цієї «суміші» докуповувати російський газ, що зменшило б залежність у відносинах. Також і для України це був би шанс позбутися енергетичної «голки», що зробило б її менш вразливою.
Про значущість транзиту
— Чи намагається Росія, споруджуючи газогін «Північний потік-2», обійти Україну зусібіч?
— Росіяни підписали також угоду з турками про будівництво східної лінії, а спорудження «Північного потоку-2» триває. Якщо проекти реалізуються, то Україна втратить свою значущість як транзитна країна. Щоправда, критика цього будівництва й досі лунає, проте вже не так гучно, як на етапі його підготовки. Але підприємства працюють і надалі над реалізацією проекту. Для України цей процес означає втрати. Утім, з другого боку, це її найбільша галузь, де розвивалася і найбільша корупція. На мою думку, для України добре, що вона втратить цей транзит газу, який заохочує корупцію на транзитних ґешефтах. Олігархи заробляли на цьому гроші, а українська держава мала з транспортування дуже небагато. Якби можна було повністю позбавитися корупції, у що я не вірю, то транзит був би втратою для українського бюджету. Але поки існує корупція, то Україна має зосереджуватися на розвитку власних ресурсів, щоб бути більш незалежною від Росії.
Про залежність від одного постачальника
— Чи не сприяє «Північний потік-2» ще більшій залежності ЄС від російського газу?
— Звичайно, для енергетичного союзу, створеного 2009 року, і політики диверсифікації «Північний потік-2» підриває його засади. Але все залежить від перебігу переговорів країн-членів енергетичного союзу. При цьому, крім іншого, йдеться про завелику односторонню залежність від одного постачальника. Але чи суперечить це європейському праву або європейським правилам? Якщо ні, то Єврокомісія не в змозі широко діяти. Тож підприємства зможуть без перепон і надалі працювати над проектом. Однак ЄК може накласти вето, заморозивши принаймні на деякий час проект «Північного потоку-2». Проте підприємства виходять з того, що перепон не буде...
З другого боку, ситуація навколо проекту у Європарламенті настільки непрозора, що важко сказати, на якій стадії вирішення ця справа перебуває. Зрозуміло лише, що ще нічого не вирішено. І досі немає офіційного підтвердження комісії, що цей проект відповідає усім критеріям ЄС.
Про подвійні стандарти
— З одного боку, Захід запроваджує санкції проти Росії, з другого — продовжує з нею тісне співробітництво. Приміром, як спорудження газогонів в обхід України. Чи не є це, на ваш погляд, подвійними стандартами?
— Економічні санкції, запроваджені ЄС проти Росії, із самого початку були слабкими. Це — швидше сигнал про те, що ось так чинити не можна. Енергетичний сектор вони загалом не зачепили, оскільки і для ФРН, і для країн ЄС це було б дуже болісно. Тож консенсус у цьому питанні важко знайти. Така ситуація й досі: енергопостачання із Росії не припиняється. Приміром, компанія «Вінтерсхаль» одержала рекордні прибутки на поставках російського газу, котрі були масштабно збільшені. Тобто існують певні економічні інтереси, які не мають політичних перепон, бо ніхто не хоче псувати відносини з Росією. Ви можете називати це подвійними стандартами, але реальна ситуація така, що метою було покарати Росію, але не заходити так далеко, щоб повністю перервати з нею зв’язки. Я вважаю, що це непросто — повністю відмовитися від російських поставок, оскільки їх неможливо чимсь замінити. Але, звичайно, проект «Північного потоку-2» не сприяє диверсифікації. Навіть навпаки — його реалізація збільшить залежність ЄС від російського газу.
До речі
Єврокомісія готова зняти обмеження на використання російським «Газпромом» суходільного продовження газогону «Північний потік» (що йде в обхід України) — гілки OPAL на території Німеччини. Про це повідомляє агенція Reuters із посиланням на власні джерела у керівництві Євросоюзу.
Інформацію підтверджують і джерела видання The Wall Street Journal. «Це часткова поступка росіянам, але геть не різдвяний подарунок», — відзначив один зі співрозмовників газети. Єврокомісія чекає від «Газпрому» гарантій щодо збереження транзиту через Україну і після завершення контракту у 2019 році. Київ же прагнуть залучити до тристоронніх переговорів щодо постачань газу до ЄС взимку, пише DW.
Таке рішення може обурити низку членів ЄС, які закликають до посилення тиску на РФ через агресію в Україні.
Інтерв’ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.
Берлін.
