На тлі політичних феєрверків, що вибухнули після фінальних теледебатів, минулий тиждень міг здатися періодом порівняного затишшя, хоча це слово погано в’яжеться з передвиборними перегонами цього року. Поки кандидати металися зі штату до штату, прагнучи достукатися у дні, що залишилися до 8 листопада, до сердець, розумів і гаманців потенційних виборців, увага преси і політологів була прикута до своєрідної «битви» опитувань громадської думки.

 

На перший погляд, картина зрозуміла: судячи із результатів нової серії досліджень настроїв електорату в національному масштабі, кандидат від Демократичної партії Хілларі Клінтон продовжує посідати лідируючі позиції.

Так, наприклад, дані зовсім свіжого опитування телеканала CNBC показують, що Клінтон випереджає свого конкурента, республіканця Дональда Трампа, на 9 відсоткових пунктів — 46% проти 37%. Такий само розрив — при співвідношенні 47% проти 38% — показує й опитування, проведене USA Today разом із Університетом Суффолк. Ще більш значна перевага — в 14% — показали дані агентства Assocіated Press: 51% опитаних готові віддати на виборах голоси за Клінтон, а за Трампа 37%.


Але й тут виявляється багато неоднозначності. Так, згідно з дослідженням ABC News, за останній тиждень Трампу вдалося скоротити дефіцит удвічі — з 12 до 6 відсотків. Достатньо позитивну для мільярдера картину малюють і дані опитування, проведеного консервативним телеканалом Fox News, який оголосив, що Трамп значно скоротив відставання від Клінтон: за даними цього опитування, різниця тепер лише в три пункти (44% до 41%). Не дивно, що це приводить до різнобою в заголовках, особливо стосовно ситуації в конкретних штатах, і підкладає дров до багаття дискусій, що нагадують відомий спір про те, чи є келих наполовину порожнім чи наполовину повним.


Цікаво, що сам Трамп часто й різко висловлює сумніви із приводу результатів опитувань, звинувачуючи ЗМІ й американські служби вивчення громадської думки у необ’єктивності й намірах підірвати його позиції на виборах. Щоправда, як зазначає авторитетне видання Polіtіco, скептицизм Трапма стосовно соціології має доволі вибірковий характер: він легко погоджується з тими опитуваннями, які подають президентські перегони у вигідному для нього світлі. «У той час як переважна більшість досліджень показує, що перевага Клінтон зростає, три опитування створюють враження про перегони іншого плану — в яких Трамп часто попереду», пише видання, називаючи в числі «любимчиків» мільярдера дослідження Rasmussen Reports, USC Dornsіfe/Los Angeles Tіmes, Іnvestor’s Busіness Daіly/TІPP. Незважаючи на те, що методологія цих опитувань неодноразово піддавалася професійній критиці, зазначає Polіtіco, їхні результати «можуть створити другу реальність і внести невизначеність у розуміння справжнього стану перегонів».


У струмені повального захоплення соціологічними дослідженнями, The Washіngton Post опублікувала результати опитування вчених-міжнародників із американських університетів і коледжів про зовнішньополітичні наслідки перемоги кожного з кандидатів. За даними опитування, яке було проведено у рамках так званого проекту TRІP з дослідження зовнішньої політики, експерти не очікують істотних змін у разі приходу до влади Клінтон.

Водночас переважна більшість із 744 опитаних учених уважають, що президентство Трампа негативно вплине на зв’язки США із союзниками та завдасть шкоди авторитету Америки у відносинах з Росією й Китаєм, давши підстави цим країнам діяти більш агресивно. Згідно з дослідженням, учені-міжнародники не вірять у те, що розрекламоване Трампом уміння укладати вигідні бізнес-угоди допоможе йому у відносинах із Росією, зокрема у питанні врегулювання конфлікту в Україні. Понад 80 відсотків опитаних учених уважають, перемога Трампа може привести лише до того, що Росія засумнівається в готовності США стати на захист Європи.


Співзвучну стурбованість висловлюють і інші фахівці. Аріель Коуен, директор центру дослідження геополітики при Інституті аналізу глобальної безпеки, пише на Fox News, що кандидати в президенти повинні розуміти всю складність проблем у відносинах з Росією — «імперською державою — і елітою — з комплексом неповноцінності, довгим списком гірких, але часто уявних, скарг і величезним ядерним арсеналом». Називаючи цей стан «хворобою імперських ілюзій», Коуен нагадує, що ще в дообамовський період Путін дав своєрідний заспів в мюнхенському виступі 2007 року, після чого війна в Грузії стала провісником практики застосування сил з метою зупинити розширення НАТО й покарати союзників США. Потім, підкреслює автор, з’явилася «Доктрина Медведєва», що виправдовує захист російськомовного населення в тих місцях, де Москва бачить загрозу. «В 2014 році ця доктрина породила отруєний плід у східній Україні, а Крим був просто окупований і анексований», пише вчений.

Нью-Йорк.