27 жовтня на пункті контролю в’їзду-виїзду (КПВВ) «Станиця Луганська» у черзі під час очікування дозволу на проїзд літньому чоловіку стало зле. Медики допомогти йому не змогли і тільки констатували смерть від серцевого нападу.
Такі сумні випадки на Донбасі — нерідкі. Щодня через КПВВ на підконтрольну Україні територію з «ДНР» і «ЛНР» їдуть тисячі людей, здебільшого це пенсіонери.
Коли в містах і селищах самопроголошених республік закрилися управління Пенсійного фонду України й виплати пенсій припинилися, пенсіонери кинулися в міста з українською владою та почали там реєструватися як тимчасові переселені особи — ТПО. За деякими даними, таких набралося понад 1,5 млн. Стареньким доводилося їхати через КПВВ і митниці, по багато годин стояти в чергах. У Києві ці човникові поїздки стареньких іронічно назвали пенсійним туризмом.
Проте через деякий час в українському уряді спохватилися: мовляв, чого це ми повинні платити пенсії фіктивним біженцям і переселенцям, тим самим підгодовувати грішми режими самопроголошених «ДНР» і «ЛНР»? І почали припиняти пенсійні виплати всім стареньким. Тепер, щоб відновити пенсію, кожному з них треба довести, що він постійно живе не на території «ДНР» чи «ЛНР», а там, де заново оформив пенсію.
Але визнати обґрунтованим таке рішення українського уряду ніяк не можна. По-перше, у пенсійному законодавстві України не сказано, де повинен проживати пенсіонер, він може жити в будь-якому краї й отримувати свою законну пенсію. По-друге, мешканці «ДНР» і «ЛНР», у тому числі й пенсіонери, залишаються повноправними громадянами України, й уряд не має права позбавляти їх цього статусу.
І нарешті, треба взяти до уваги просте міркування: яка вигода українській владі буде від того, якщо всіх стареньких змусять постійно жити в тих містах і селищах, де вони оформилися переселенцями? Це буде тільки додатковим та до того ж чималим навантаженням на тамтешню соціальну сферу. Запитується, кому й навіщо це треба і яка від цього користь? Хіба тільки автотранспортникам, які підняли вартість проїзду на позахмарну висоту — до Покровська треба заплатити 300 гривень в один кінець, а до Полтави чи Дніпра набагато більше.
А ще на кожному КПВВ квітне «бізнес» — якісь особи за чималу плату «організують» проїзд позачергово.
Тому в документах міжнародних організацій і в тому числі в резолюції Ради безпеки ООН Україні рекомендується відновити соціальні виплати жителям «ДНР» і «ЛНР». Але уряд не виконує цю рекомендацію, посилаючись на те, що в «ДНР» і «ЛНР» немає відділень Пенсійного фонду. Щ заважає їх відкрити? Здається, і правителі самопроголошених республік не заперечуватимуть. Якщо уряд не може повернути під свою владу регіон, треба якось інакше розв’язувати проблему?
Мефодій МАРТИНОВ, ветеран праці.
Донецьк.
Малюнок Миколи КАПУСТИ.
