На Запоріжжі визначилися з об'єктами культурної спадщини. Це молоде місто.
До революції 1917 року воно було взагалі повітовим, тому з пам'ятниками архітектури попередніх епох тут доволі сутужно. Втім, вони є -- і періоду Олександрівська, і періоду бурхливої розбудови 1920--30 років. Адже 40-тисячне містечко (1923 р.) уже до 1939 року стало справжнім містом, де мешкало 300 тис. населення. А за площею сьогоднішніх три Парижі...
Утім, архітектурні шедеври в місті таки є. В Запорізькій ОДА вже підготували низку клопотань до Мінкульту України з приводу надання не лише окремим спорудам, а й цілим комплексам статусу пам'ятників. Серед спадку повітового Олександрівська -- чоловіча гімназія 1909 року побудови. Нині це перший корпус Запорізького національного університету. Серед інших пропонованих будівель -- комплекс Соцміста, тобто міської новаторської забудови 1929--1932 років поблизу Дніпрогесу. В цьому ж плані заслуговує на увагу споруда на іншому краю проспекту Соборного -- неподалік залізничного вокзалу Запоріжжя-1. Ідеться про теперішній палац культури ЗАЗу. Щоправда, тут трохи інша історія -- палац будували ще меноніти у своїй колонії Шенвізе. Остання тоді лише межувала з Олександрівськом. Проте збудоване приміщення тільки в 1925 році, з поєднанням суто менонітського архітектурного стилю та класицизму.
І ще: пропонується оголосити пам'ятником і "Могилу Андрія Корвацького". Це земський лікар (помер в 1909 році), який заснував у регіоні промислове садівництво, ввів зрошення, відкрив свердловину "Мелітопольської мінеральної води", побудував лікарню і бібліотеку, які працюють і нині.
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
