Спільний проект  телеканала «Рада» і газети «Голос України»

 

Історія парламентаризму Португалії починається з конституції 1822 року, ухваленої після ліберальної революції 1820-го. Основний закон країни поділяв владу на законодавчу, виконавчу і судову.


1838 року було створено двопалатний парламент із представників національних муніципалітетів. Діяли палата представників та сенат.


Після Республіканської революції 5 жовтня 1910-го з’явилася необхідність змінити конституцію. Закон мав сформувати основи нового політичного режиму. І вже наступного року національні установчі збори обрали першого президента республіки шляхом таємного голосування.


1934 року серед депутатів парламенту Португалії вперше було обрано три жінки. Ще одне скликання прославилося історичною явкою виборців. 1975-го участь у голосування взяв рекордний 91 відсоток громадян країни.
Через рік у Португалії було схвалено нову редакцію конституції, згідно з якою парламент став однопалатним. Йому, окрім законодавчих функцій, були надані наглядові повноваження. З того часу і дотепер у Португалії законодавчий орган представлений однією палатою депутатів, яка має офіційну назву Асамблея Республіки, або Збори.


Раніше Асамблея складалася з 250 депутатів, але в результаті конституційної реформи 1989 року  число депутатів зменшили до 230 осіб.


Нині Збори є однопалатним вищим представницьким органом у країні. Депутатів обирають за партійними списками на пропорційній основі на чотири роки. Брати участь у виборах мають право громадяни країни із 18 років. Із такого ж віку португальці можуть і балотуватися у депутати.


Вибори проходять у 22 виборчих округах, 18 з яких розташовані в континентальній Португалії, по одному округу мають Азорські острови, Мадейра, португальська діаспора у Європі та діаспора в інших країнах.


Термін повноважень новообраних депутатів починається з першого засідання Асамблеї та закінчується із початком роботи наступного скликання. Депутати, обрані за партійними списками, утворюють парламентські групи. Відповідно до португальського законодавства, кожен парламентарій в Асамблеї представляє інтереси усієї держави, а не лише округу, за яким був обраний.


Кожне нове скликання Асамблеї обирає президента Зборів та інших членів президії. Так, 2011 року вперше в історії країни головою Асамблеї обрано жінку.


На початку каденції депутати також встановлюють перелік профільних комітетів, які згодом можуть бути змінені. Для конкретних цілей можуть також створювати спеціальні комітети та робочі групи.


Голова Асамблеї є другою особою в державі після президента республіки. У випадках, коли президент не може виконувати свої обов’язки, голова Асамблеї тимчасово стає верховною персоною у державі.


Пленарні засідання є відкритими. Вони зазвичай відбуваються тричі на тиждень. Асамблея може ухвалювати закони з усіх питань, за винятком тих, які належать до організації та функціонування уряду.


Португалія — одна із найліберальніших країн Європи. Тому і законодавчий орган уже давно відійшов від консервативних принципів у своїй діяльності. Окрім депутатів, право законодавчої ініціативи мають і групи виборців. Тобто свої інтереси може обстоювати кожна громада. Для цього має бути зібрано не менш як  35 тисяч підписів на підтримку документа. До прикладу, якщо населення Лісабона нині налічує півмільйона осіб, то навіть сім відсотків жителів столиці можуть подавати до парламенту свої законодавчі ініціативи.


Португальський парламент розташований у Лісабоні в історичній будівлі Палаці Сан-Бенту, де раніше базувався бенедиктинський монастир. Після революції 1974 року площа перед палацом стала улюбленим місцем для проведення демонстрацій португальців.