Чи відрізняються мрії журналістів від мрій людей інших професій? Крім бажання гідної зарплати, гарних умов роботи тощо. Мабуть, нічим особливим. Хіба що бажанням якнайчастішого спілкування з людьми, насиченням трудових буднів зустрічами, поїздками... І якщо всі ці чинники збігаються — журналіст майже щасливий.
Тож коли отримала запрошення до участі у прес-турі до Верховної Ради України для регіональних журналістів, який організовувала громадська організація «Інтерньюз-Україна» в рамках Програми USAІD «РАДА», вагань не було — їду до Києва.
Треба віддати належне організаторам: цікаво, інформативно, корисно. Чого лише вартий журналістський майстер-клас «Як висвітлювати тему боротьби з корупцією та проводити журналістські розслідування». З величезною цікавістю слухали інформацію голови громадського люстраційного комітету Олександри Дрік, обговорювали е-декларування, журналістські розслідування та дізнавалися про роботу антикорупційних органів України з Олександром Лємєновим, почули звіт голови парламентського антикорупційного комітету Єгора Соболєва. Справжньою родзинкою прес-туру став брифінг за участі директора USAІD «РАДА» Ігоря Когута та директора програми Еліни Шишкіної.
Для провінційного журналіста, який потрапляє до приміщення, де творяться закони, де не покидає відчуття, що ось-ось відбудеться щось важливе, до чого й ти раптом станеш причетним, важливо все — скільки разів потрібно показати паспорт та вміст сумочок, як проходити через «детектори». І навіть де обрати зручну позицію, щоб побачити всіх-всіх, впізнати, можливо, навіть привітатися чи взяти інтерв’ю.
Звісно, одного дня для всього омріяного замало, щоб склалося реальне враження і про верховний законодавчий орган, і про наших обранців... Принаймні всі вони віталися, були чемними та заклопотаними.
Були й розчарування. Наприклад, від розмірів сесійної зали — в уяві (та за телевізійними програмами) вона здавалась щонайменше втричі більшою, ніж є насправді.
Нарешті ми в ложі преси. Столичні маститі журналісти поблажливо розповідають про професійні таємниці тих, хто з дня в день висвітлює роботу парламенту, смикають за поли, якщо хтось з провінційних колег робить щось не зовсім коректно...
Попри сподівання й очікування, того дня, коли ми перебували в стінах Верховної Ради, не було ухвалено жодного історичного закону. А так би здорово було колись сказати: «Закон такий-то? Та я була при його прийнятті!».
Депутати справді багато ходять залою, хоча, як зауважив один із експертів-тренерів нашого навчання — «вони ж не в концтаборі». Голосування «кнопкодавів» не помітили. Активно працювала того дня й більшість депутатів від Кіровоградщини.
Що здалося важливим: у ложі преси, в кулуарах Верховної Ради дуже багато журналістів. Постійно з кимось записують інтерв’ю, беруть коментарі, ведуть репортажі. Одного депутата помітила перед мікрофонами протягом дня щонайменше п’ять разів: говорили про екологію, про децентралізацію, про бюджет... Навіть тоді, коли в залі тривала робота. Отже, суспільство, ми з вами, потребуємо цієї інформації. Писати чи знімати те, що нікому не потрібно, мої колеги не будуть точно. Тож хоча б що там казали про довіру чи недовіру до вищого законодавчого органу, але люди цікавляться, що там відбувається, які закони приймаються, як працює «свій» депутат і багато чим іншим, пов’язаним з цією гілкою влади.
Встигла взяти два інтерв’ю в перерві між засіданнями й авторка цих рядків. З ними обов’язково ознайомляться читачі газети «Знам’янські вісті».
А ще добре, що організатори відпустили нас «у вільне плавання». Ми скористалися нагодою і побували в приміщенні Верховної Ради скрізь, де лише було можна. Єдине, куди сторонній не може зайти без належних документів — зала засідань. У приміщеннях, де працюють комітети, і де пощастило попрацювати й нам, зручно і затишно, а технічному обладнанню можна лише позаздрити.
Не обминули, звісно, й їдальню. Перший висновок — ціни досить демократичні, асортимент страв гарний. За рахунок організаторів прес-туру нас пригостили борщем, картоплею з грибами та відбивною, салатом. Прицінились: якби замовляли обід самі, він коштував би нам гривень 100.
Кіровоградська область.
На знімку: у Верховній Раді України.
Фото автора.
