Таврійський рис до Піднебесної не поїде
Український рис готові викупити китайці. Директор Інституту рису НААН України (Скадовський район Херсонщини), кандидат наук Володимир Дудченко каже, що від однієї з компаній КНР справді отримав пропозицію придбати... чи не весь вирощений цьогоріч врожай. І ціну дають гарну, але йдеться про партію від десяти тисяч тонн, а сформувати її просто неможливо: адже тоді не залишилося б навіть насіння. «Вже маємо пропозиції про поставки рису до Білорусі, Туреччини, Греції. Але пріоритет залишаємо за внутрішнім ринком. Адже ціни на ньому нинішньої осені також встановилися непогані. За собівартості нашого «білого золота» до п’яти тисяч гривень за тонну фірми-оператори продовольчого ринку пропонують по 7—7,5 тисячі гривень за тонну рису-сирцю, і по 13,5 тисячі гривень — за тонну шліфованої та висушеної крупи. Отже, повністю окупимо виробничі витрати, і на розвиток залишиться», — розповів «Голосу України» Володимир Дудченко.
З плантацій площею 7,6 тисячі гектарів при цьогорічній середній врожайності у 65 ц/га рисоводи Херсонщини до кінця листопада зберуть майже п’ятдесят тисяч тонн зерна. Та жодне з тутешніх господарств не в змозі буде запропонувати на експорт ті самі десять тисяч тонн суднової партії — врожаї в них менші. Хіба тільки виробники об’єднаються, і самостійно проводитимуть маркетингову політику. Але рисівницьких кооперативів у краї немає навіть у проекті. Тож виходити на зовнішній ринок виробники не поспішають. Хоча все ще попереду, не сумніваються експерти — адже потенціал у Таврії величезний.
Три роки успішних експериментів довели, що на півдні України рис можна вирощувати без чеків — просто на крапельному зрошенні («Голос України» про це писав). І врожай, за умови скрупульозного дотримання агротехнологій, такі угіддя дають навіть не по 65, а по 80—100 центнерів з гектара. Кандидат сільськогосподарських наук Володимир Дудченко каже, що під рис «на крапельці» в південних степах України можливо відвести до 120 тисяч гектарів, з них на Херсонщині — майже половину. Тоді врожаїв буде задосить і на експорт, і для внутрішнього споживання. Звісно, від імпорту рису Україна навряд чи відмовиться зовсім. Адже комусь із гурманів смакує тільки духмяний індійський рис, комусь для різотто потрібен виключно таїландський. Але на звичайну кашу чи плов для масового споживача українського «білого золота» вже напевне вистачить. Каша буде наша.
Херсонська область.
