У Мистецькому Арсеналі проходить виставка плакатів «Ефемероїди»
Ефемероїдами звуться багаторічні трав’янисті рослини з коротким весняним циклом розвитку і літнім періодом спокою. Їхні надземні частини живуть лише протягом кількох тижнів, а решту року перебувають у стані спокою.
Утім, за назвою цього амбітного проекту криється радше політичний, аніж біологічний зміст. Бо переважна більшість виставлених тут плакатів є засобом пропаганди та агітації. Колись цих слів не цуралися. Ними пишалися, вони навіть фігурували у назві спеціальних предметів у відповідних навчальних закладах. Тепер віддають перевагу слову «реклама», наче його бізнес-наповнення має якісь переваги над «пропагандою».
Плакат, як це можна бачити на виставці, не завжди розмовляв тільки властивим йому «шершавым языком». Вражаючу і за кількістю, і за якістю експозицію відкривають роботи відомого представника сецесії Альфонса Мухи, який у своїх рекламних афішах у стилі арт-нуво зумів поєднати комерцію і естетику. Однак образи прекрасних «незнайомок» із його розкішних у всіх відношеннях плакатів уже у наступних залах міняються на суворі обличчя робітниць та селянок, солдатів та «матерів» нації — декаданс епохи модерну знаменував велику війну і низку революцій. Тож і плакат переважно почали використовувати для політичної та революційної пропаганди. А Друга світова війна, якщо вірити організаторам виставки, стала найбільшою рекламною кампанією в історії людства. Адже гроші, задіяні у масштабних людських бійнях, вимірюються десятками мільярдів доларів. Давно відомо: «кому війна, а кому мати рідна».
Опинившись в оточенні промовистого паперу різних розмірів і форматів, сюжетів і змісту, почуваєшся двояко. З одного боку, ловиш у душу легкі ностальгійні хвилі, які котяться до берегів власного дитинства та юності, що минали в епоху активної «совєцької» пропаганди. З другого, переживаєш легкий шок від зустрічі, наприклад, із воєнною пропагандою Третього рейху, який ти звик сприймати в карикатурному зображенні, а тепер бачиш його героїчно-піднесений образ. А карикатурною на німецьких політичних плакатах є та радянська дійсність, на яку тебе вчили молитися. Це — як світ навиворіт. Утім, є на виставці і зал з плакатами, зміст яких пов’язаний із важливою для всіх соціальною рекламою. Але вона на відміну від політичної, на жаль, посідає у світі дуже скромне місце.
Виставка стала можливою завдяки тісній співпраці Мистецького Арсеналу з більш як десятьма музеями України, власниками приватних колекцій та міжнародними інституціями.
